Європейські столиці наразі намагаються знайти тонку межу між підтримкою України та стриманим підштовхуванням її керівництва до територіальних і безпекових компромісів із Кремлем. Виступаючи в Африці, французький президент Еммануель Макрон підкреслив: «Початок шляху — це безумовне припинення вогню, яке повинна прийняти лише Росія». Ця формула стала лейтмотивом європейської дипломатії: вимагаючи негайного закінчення бойових дій, Брюссель водночас визнає необхідність зважаючи на прагнення Вашингтона просунути «мирну угоду» Дональда Трампа.
Показовим є й те, що прем’єр Великої Британії Кір Стармер відмовився будь-що прив’язувати до американського плану визнання анексії Криму, а також оголосив новий пакет санкцій проти Росії, заборонивши постачання енергетичного софту та навіть ігрових контролерів для ППО дронів. Цими кроками Лондон демонструє, що готовий зміцнювати обороноздатність України та звужувати політичний простір Кремля, навіть коли Вашингтон підштовхує Київ до поступок.
«Ми підтримуємо прагнення України зберегти свою територіальну цілісність, але розуміємо обмеженість власних ресурсів», — розповів один європейський дипломат, що працює над мирним процесом. Із шаленим тиском економічних проблем у Росії, високими відсотками та впливом санкцій, Москва почала демонструвати «більш конструктивну» позицію перед спецпредставником Трампа Стівом Вітковфом. Кремль робить вигляд, що готовий відмовитися від максималістських умов, щоб закрити питання безпеки експорту енергоносіїв і відновити торгівлю з Заходом.
Щоби зменшити американський тиск на Київ, Європа 24 квітня представила власну контрпропозицію до «остаточної американської» угоди. Вона передбачає повне негайне припинення вогню, можливість повернення до перемовин після верифікації режиму тиші, «надійні гарантії безпеки» від США, ЄС та охочих неєвропейських країн, використання заморожених російських активів для відбудови інфраструктури та лише «поетапне» послаблення санкцій у разі дотримання умов. Крім того, формально зберігається політика невизнання анексії Криму, доки Україна не поверне контроль над півостровом.
Та навіть така збалансована європейська ініціатива не обходиться без внутрішніх суперечностей. Німецькі парламентарі нарікають, що відсутність американських комплексів Patriot та «Гепард» підвищує ризик повторних ударів по містах, а без повної підтримки США Євросоюз не зможе швидко наростити власні виробничі потужності. Країни Балтії та Польща вже закликають лідерів ЄС прискорити постачання дронів-розвідників та заходів радіоелектронної боротьби, водночас не втрачаючи акценту на непохитності принципу непорушності кордонів.
Українська влада отримала від європейців «тактичний відсічний простір»: офіційно Київ підтвердив готовність обговорювати лише припинення вогню та гарантії безпеки, не погоджуючись на жодні поступки щодо територій. «Це не означає відмови від Криму — це означає час для дипломатії й водночас збереження наших червоних ліній», — заявив радник президента України з безпеки. При цьому в кулуарах переговорів Київ побоюється, що запровадження режиму «фактичного заморожування» фронту позбавить армію ініціативи й відкриє Москві простір для нових атак та шантажу.
Нинішні російські удари по Києву та іншим великим містам, включно з влучаннями в житлові будинки та дитячі майданчики, лише підсилюють заклики європейців до негайного припинення вогню. Після найбільшої атаки на столицю за останній рік, в якій загинули щонайменше 12 людей, від шоку та втрати близьких постраждали тисячі городян. «Ми не можемо більше чекати, поки цивільні гинуть», — сказала представниця ЄС із закордонних справ під час екстреного брифінгу в Брюсселі.
Разом із тим керівники зовнішньополітичних відомств Франції та Німеччини ведуть мову про необхідність чітких «snapback»-механізмів санкцій — автоматичного відновлення обмежень проти Росії у разі будь-якого порушення перемир’я. Це важливо для того, щоб Кремль не розцінив «мирні домовленості» як вічний імунітет від економічного тиску і не продовжив обстрілювати цивільні райони.
Чиновники ЄС мають усвідомлювати: без твердих гарантій безпеки, без достатньої кількості ППО та прямих зобов’язань обороняти Україну європейська підтримка може виявитися недостатньою. Партнери зі Штатів і НАТО повинні володіти політичною волею не лише привертати Київ до столу переговорів, а й утримувати Кремль від відновлення бойових дій у разі зриву домовленостей.
Литовський ексміністр закордонних справ Ґабріелій Ландсберґіс закликав ЄС негайно відкрити окремий фонд для ОПК України, спростити експорт власних систем ППО та пришвидшити членство Києва в Євроспільноті як знак незмінної солідарності. Він наголосив: «Якщо ми цьом втрачаємо, то втратимо нашу геополітичну стійкість».
Поки Європа зберігає єдність у підтримці незламності України, дипломатичний баланс стає дедалі шаткішим. З одного боку, є потреба не допустити провалу переговорів і політичної ізоляції Штатів, з іншого — неможливо йти на закріплення за Кремлем здобутої території. Чи вдасться ЄС разом із Києвом знайти «вузьку смужку злету», як каже один дипломат, чи поступка хоча б частини «червоних ліній» поставить під загрозу саму суть європейської безпеки? У відповідях на ці питання — майбутнє не лише України, а й усієї Європи.
