Іран опинився перед складним вибором: продовжувати протистояння зі США, незважаючи на дедалі сильніший економічний тиск, чи спробувати домовитися з адміністрацією Дональда Трампа. На цьому тлі президент Ірану Масуд Пезешкіан і спікер парламенту Мохаммад Багер Галібаф публічно виступили за пошук шляху до завершення війни.
Про це пише New York Post, зазначаючи, що всередині іранської влади розгорнулася серйозна боротьба між прихильниками переговорів та представниками жорсткої лінії, які наполягають на продовженні опору США.
Ситуація для Тегерана ускладнюється тим, що економічний тиск Вашингтона дедалі відчутніше позначається на житті країни. Обмеження щодо нафтового експорту, фінансові проблеми, інфляція та зростання вартості життя створюють додатковий тиск на керівництво Ірану.
Пезешкіан заговорив про завершення війни
Президент Ірану Масуд Пезешкіан визнав, що війна рано чи пізно повинна завершитися. Водночас він намагається подати можливі переговори не як капітуляцію, а як рішення, яке дозволить Тегерану зберегти обличчя.
За його словами, країна не повинна принизливо відступати перед противником, однак може сісти за стіл переговорів і спробувати вирішити проблеми за допомогою дипломатії.
Такий підхід показує головну проблему, з якою зараз стикається іранська влада. Для керівництва країни будь-яка домовленість зі США має бути представлена населенню не як вимушений крок через економічні труднощі, а як результат сили та здатності Ірану відстояти свої інтереси.
Саме тому Пезешкіан наголошує на необхідності продемонструвати «силу і гідність» перед завершенням війни.
Фактично йдеться про пошук формули, за якої Тегеран зможе погодитися на припинення бойових дій, не створивши враження, що США змусили його відступити.
Економіка стає дедалі серйознішою проблемою
Одним із головних аргументів прихильників переговорів є стан іранської економіки.
За інформацією видання, американська політика тиску серйозно впливає на економічну ситуацію в Ірані. Країна стикається з інфляцією, падінням купівельної спроможності населення та кризою вартості життя.
Для влади це не лише економічна, а й політична проблема. Навіть потужний військовий потенціал не гарантує стабільності держави, якщо населення продовжує відчувати погіршення умов життя.
Саме про це говорив спікер іранського парламенту Мохаммад Багер Галібаф. Він заявив, що військова сила сама по собі не дозволить країні рухатися вперед, якщо населення перебуває у складному становищі, а економіка не демонструє необхідного розвитку.
Для іранської влади це особливо небезпечно, оскільки економічні труднощі можуть поступово перетворитися на масштабніший внутрішньополітичний виклик.
Усередині Ірану немає єдності щодо переговорів
Однак готовність частини керівництва Ірану до переговорів зовсім не означає, що Тегеран уже погодився на умови Вашингтона.
Навпаки, всередині країни триває боротьба між двома підходами.
Прихильники жорсткої лінії вважають, що поступки США можуть послабити позиції Ірану та створити небезпечний прецедент. Вони виступають за продовження протистояння та демонстрацію військової сили.
Інша частина чиновників переконана, що затяжний конфлікт створює для країни дедалі більші ризики. На їхню думку, переговори можуть стати способом зменшити економічний тиск і стабілізувати ситуацію.
Показово, що, за даними New York Post, верховний лідер Ірану Моджтаба Хаменеї нещодавно посилив позиції представників жорсткого курсу, навіть попри те, що частина цивільного керівництва виступає за нову угоду зі США.
Це означає, що остаточне рішення щодо майбутньої політики Тегерана залишається далеко не очевидним.
Трамп також залишає двері для угоди
Вашингтон, зі свого боку, не закриває можливості для переговорів.
Дональд Трамп заявив, що Іран хотів би укласти угоду, однак поки не готовий погодитися на умови, які США вважають прийнятними.
Для американського президента одним із ключових питань залишається недопущення появи в Ірану ядерної зброї.
Але не менш важливим фактором є ситуація навколо Ормузької протоки — одного з найважливіших морських маршрутів для світового енергетичного ринку.
Через цей район проходять величезні обсяги нафтових поставок. Будь-яке тривале порушення судноплавства здатне вплинути не лише на економіку Ірану чи США, а й на ціни на енергоносії у всьому світі.
Саме тому припинення конфлікту стає дедалі важливішим завданням для Вашингтона.
Ормузька протока перетворилася на окремий фронт
Ситуація навколо Ормузької протоки додає переговорам ще більшої складності.
За наведеними у публікації даними, нині через цей стратегічний маршрут проходить значно менше нафти, ніж до початку війни. Скорочення поставок створює ризики для світового енергетичного ринку та одночасно посилює економічний тиск на сторони конфлікту.
Іран уже давав зрозуміти, що може використовувати контроль над регіоном як інструмент тиску. Представники Тегерана також погрожували впливати на альтернативні маршрути транспортування нафти через Перську затоку.
Це робить будь-які переговори набагато складнішими. Адже йдеться не лише про припинення бойових дій, а й про майбутні правила судноплавства, нафтовий експорт, санкції та безпеку одного з ключових транспортних коридорів світу.
США готують новий економічний удар
Додаткову напругу створюють очікувані нові американські санкційні заходи.
Міністр фінансів США Скотт Бессент, як повідомляється, планує оголосити нові заходи щодо Ірану. Сам Трамп назвав їх «економічним Днем Д».
Одним із можливих напрямів може стати посилення вторинних санкцій проти держав та компаній, які продовжують вести бізнес із Тегераном.
Якщо такий механізм буде реалізований у масштабному форматі, Іран може зіткнутися з додатковими труднощами у продажу нафти та проведенні міжнародних фінансових операцій.
Особливо чутливим питанням є Китай, який залишається ключовим покупцем іранської нафти. Посилення тиску на цей сектор потенційно здатне створити нове протистояння між Вашингтоном і Пекіном.
Чи справді Іран готовий до миру?
Публічні заяви Пезешкіана та Галібафа свідчать про те, що всередині іранської влади дедалі серйозніше оцінюють ціну продовження війни.
Але між бажанням завершити конфлікт і готовністю прийняти американські умови існує величезна різниця.
Тегеран хоче уникнути ситуації, коли переговори виглядатимуть як поразка. Вашингтон, навпаки, прагне отримати домовленість, яка гарантуватиме виконання ключових вимог США.
Саме тому найближчі рішення можуть стати визначальними.
Якщо економічний тиск продовжить посилюватися, а бойові дії залишатимуться надто дорогими для Ірану, позиції прихильників переговорів можуть зміцнитися. Якщо ж жорстка частина іранського керівництва переконає країну, що будь-які поступки є небезпечними, конфлікт може затягнутися.
Наразі Тегеран опинився у точці, де військова сила вже не є єдиним фактором, що визначає майбутнє країни. Економіка, внутрішня політична боротьба, санкції та ситуація навколо Ормузької протоки дедалі сильніше впливають на рішення іранського керівництва.
І саме тому слова високопосадовців про необхідність завершити війну можуть виявитися не просто дипломатичними заявами, а ознакою серйозних змін усередині Ірану.
