Ранок у четвер став для Ізраїлю моментом колективного полегшення. Після двох років безперервної війни й болю ізраїльтяни прокинулися з новиною, що угода з ХАМАС нарешті підписана. Повернення заручників і обіцянка миру викликали хвилю радості — але також поставили болюче запитання: чому домовленість прийшла так пізно.
У Тель-Авіві, в самому серці країни, площа, що отримала символічну назву «Площа заручників», перетворилася на епіцентр національного емоційного вибуху. Люди обіймалися, співали, танцювали під ізраїльськими прапорами. Ті, хто ще кілька годин тому не спав, стежачи за новинами, тепер плакали від радості. «Що може бути кращим, ніж думка, що всі заручники повернуться?» — каже 51-річний житель Єрусалима Оз Ісук. «Дякувати Богу, ми завершимо цей страшний розділ і почнемо відновлювати себе як націю».
Близько третьої години ночі, одразу після оголошення домовленості, до площі з’їхалися колишні заручники, звільнені під час короткого перемир’я на початку року. Вони знову обіймалися з рідними, дихаючи на повні груди після місяців невідомості. Їхній біль перетворювався на надію — для себе, для тих, хто ще чекає, і для всієї країни.
У соціальних мережах йдеться, що ізраїльські військові почали готуватися до виконання угоди та «незабаром перейти до скоригованих ліній розгортання» — Аріель Шаліт/Associated Press
Вранці, коли ізраїльтяни святкували свято Суккот, площа знову наповнилася натовпами. Люди утворювали кола, танцювали, молилися, а над головами майоріли білборди з написами: «Дякуємо, президенте Трампе!» У Єрусалимі звільнені полонені приєдналися до молитов біля Стіни плачу, дякуючи за шанс повернутися до життя.
Особливо зворушливим став момент, коли родина полоненого Алона Охеля оприлюднила заяву: «Ми зустріли новину про угоду зі сльозами радості. Наша родина відчуває обійми всього народу Ізраїлю — і ми відповідаємо тим самим». Алон був захоплений у полон після теракту на музичному фестивалі Nova, де загинуло понад 380 людей. Його родина дякує прем’єру Беньяміну Нетаньягу, президенту Трампу та солдатам, які «боролися за нашого Алоні».
Попри національну ейфорію, багато ізраїльтян не можуть позбутися відчуття гіркоти. Дехто прямо звинувачує уряд у зволіканні. «Немає сумнівів — ця угода стала можливою лише завдяки президенту Трампу», — заявив Єгуда Коен, батько 21-річного солдата Німрода Коена, який досі перебуває в полоні. В інтерв’ю телеканалу Channel 12 він сказав, що родина «відчуває зраду» з боку влади. «Нам потрібен довгий період відновлення — не лише для Німрода, а для всієї країни».
Президент США Дональд Трамп — Аарон Шварц
Такі настрої показують, що для Ізраїлю ця угода — не лише дипломатичний прорив, а й моральний тест. Країна, яка два роки жила в стані війни, втратила не лише тисячі життів, а й довіру до влади. Багато родин запитують, чому процес повернення заручників не почався раніше і чому уряд дозволив, щоб переговори тривали так довго.
Політологи наголошують: внутрішня критика може стати викликом для прем’єра Нетаньягу, якого одночасно хвалять за дипломатичний успіх і звинувачують у бездіяльності. Для багатьох ізраїльтян він залишається символом стабільності, але й політиком, який не зміг запобігти початку війни у 2023 році.
Попри це, атмосфера на вулицях країни сьогодні — це, перш за все, полегшення. Після двох років обстрілів, постійного страху й трагічних похоронів люди нарешті бачать шанс на відновлення. У Тель-Авіві лунають співи, у школах — перші розмови про повернення навчання, у домівках — мрії про спокій.
«Це більше, ніж політика, — каже жителька Хайфи Сара Левін. — Це момент, коли ми можемо знову дихати. Ми всі втомилися від страху». Її слова відображають колективний стан ізраїльтян — змішання радості, сліз і втоми.
Маршрут, який палестинці використовують у секторі Газа для втечі з районів найбільш запеклих бойових дій, у понеділок — Сахер Алгорра
Повернення заручників і припинення війни для Ізраїлю — це не лише стратегічне досягнення, а й емоційний перелом. Проте за ейфорією ховається усвідомлення: справжнє відновлення лише починається. На країну чекає тривалий процес переосмислення — і своєї політики, і власних цінностей.
Зараз Ізраїль стоїть на межі нового етапу — між вдячністю та відповідальністю, між спокоєм і самокритикою. Вулиці наповнені прапорами, але за святковими барвами — глибоке розуміння, що ціна миру завжди висока. І саме тому цей день — не кінець, а початок важкої, але необхідної дороги до відродження.
Родичі та прихильники ізраїльських заручників, яких утримує ХАМАС у Газі, святкують оголошення про те, що Ізраїль та ХАМАС домовилися про перший етап мирного плану, у четвер у Тель-Авіві — Еміліо Моренатті
