Ізраїль оголосив про захоплення додаткових ділянок на півдні Лівану, пояснивши це необхідністю захисту прикордонних громад. На тлі ескалації з «Хезболлою» та ракетно-дронових обстрілів півночі Ізраїлю рішення виглядає як спроба створити буфер безпеки.
Міністр оборони Ізраїль Кац заявив, що військові отримали наказ просунутися до стратегічних точок, аби запобігти атакам. Раніше Ізраїль уже утримував п’ять невеликих позицій усередині Лівану після перемир’я листопада 2024 року.
Представники армії наголошують на «суто оборонному» характері кроку. Однак саме формулювання про контроль над новими локаціями породжує побоювання щодо можливого повторення широкої наземної кампанії, подібної до війни 2023–2024 років.
За оцінкою редакції «Дейком», нинішнє просування має подвійний сенс: тактичний — відсунути пускові позиції «Хезболли» від кордону, і стратегічний — продемонструвати рішучість на тлі регіональної війни з Іраном.
Ескалація розпочалася після того, як «Хезболла» випустила залп ракет у відповідь на ліквідацію верховного лідера Ірану. Організація, роками підтримувана Тегераном, фактично відкрила другий фронт солідарності.
У відповідь Ізраїль завдав серії авіаударів по об’єктах у Лівані, включно з районами поблизу Бейрута. Повідомлялося про ліквідацію одного з високопосадовців угруповання, що ще більше підвищило градус протистояння.
Для «Хезболли» нинішній момент — тест на відновлення впливу. Після двох років виснажливої війни вона втратила частину керівництва та значну кількість бойовиків, включно з багаторічним лідером Хасаном Насраллою.
Втім, навіть ослаблена структура зберігає розгалужену мережу ракетних і дронових спроможностей. Її стратегія полягає не в утриманні територій, а в створенні постійної загрози прикордонним регіонам Ізраїлю.
Ліванський прем’єр Наваф Салам публічно засудив дії «Хезболли», назвавши їх незаконними. Така відвертість безпрецедентна і свідчить про глибоку втому державних інституцій від ролі заручника регіональних воєн.
Водночас ліванська держава залишається надто слабкою, щоб роззброїти угруповання. Армія країни обмежена ресурсами, а політична система — фрагментована конфесійними й партійними балансами.
Цивільне населення знову платить ціну. Жителі півдня Лівану залишають домівки, шукаючи прихистку в школах і мечетях. Відсутність розвиненої системи укриттів підкреслює гуманітарну вразливість регіону.
Для Ізраїлю контроль над «стратегічними точками» означає створення глибшої зони безпеки. Проте історія показує, що тимчасові заходи часто перетворюються на довготривалу присутність із непередбачуваними наслідками.
Ключове питання — чи обмежиться Ізраїль локальними операціями, чи перейде до масштабнішого наземного наступу. Такий крок потребуватиме значних ресурсів і ризикує втягнути армію в затяжне протистояння.
Регіональний контекст робить ситуацію ще складнішою. Паралельно триває війна з Іраном, а удари по союзниках США у Перській затоці створюють ширший фронт напруги від Лівану до Аравійського півострова.
«Хезболла» традиційно позиціонує себе як «щит Лівану» проти Ізраїлю. Однак дедалі більше ліванців сприймають її як силу, що втягнула країну в конфлікт, не погоджений із державою.
Ізраїльська стратегія може розраховувати на швидке досягнення тактичних цілей — знищення пускових установок, ліквідацію командирів, відтиснення сил від кордону. Але політичне вирішення залишається відкритим.
Міжнародна спільнота поки що закликає до стриманості. Проте на практиці дипломатичні канали звужені, адже протистояння Ізраїлю й Ірану задає загальний ритм ескалації.
Сценарій «обмеженого буфера» може зберегтися, якщо обидві сторони визнають високу ціну великої війни. Якщо ж ракетні атаки триватимуть, тиск ізраїльського суспільства на уряд щодо рішучіших дій зростатиме.
Для Лівану це питання виживання державності. Ще одна повномасштабна війна може остаточно підірвати економіку, яка й без того переживає затяжну кризу та втрату довіри інвесторів.
Сьогоднішнє просування Ізраїлю — це більше ніж тактичний маневр. Це сигнал, що північний кордон знову став лінією потенційного великого зіткнення, де будь-яка помилка здатна перетворити локальний інцидент на регіональну війну.
