Після смерті Папи Франциска кардинал П’єтро Паролін, другий за рангом у Ватикані, опинився в центрі уваги. Саме він відвідував понтифіка в лікарні, опечатував його апартаменти після смерті, приймав іноземних лідерів на похороні, включно з президентом України Володимиром Зеленським, колишнім президентом США Джозефом Байденом та іншими державними діячами. Тепер він не лише очолює конклав, який обиратиме наступного Папу Римського, а й сам є одним із найвірогідніших кандидатів на цей пост.
На фоні того, що понад 130 кардиналів з усього світу часто мало знайомі один з одним, постать Пароліна вирізняється стабільністю та впізнаваністю. «Єдиний кандидат, який постійно звучить — це Паролін», — зазначив Андреа Ріккарді, засновник спільноти Святого Егідія, близької до Франциска. Пароліна вважають символом «поміркованого переходу» і спадкоємцем лінії Франциска. Сам кардинал, за словами Ріккарді, вірить у принцип: «Чеснота — посередині».
Невисокий, мовчазний і знаменитий своїм «покерфейсом», Паролін — не харизматичний пророк, як його попередник. Але в епоху глобальної нестабільності саме така поміркованість і системність багатьом кардиналам здається найкращим варіантом. Він понад десять років очолював адміністративну машину Святого Престолу, втілюючи бачення Франциска щодо Церкви як відкритої, соціально чутливої, але дипломатично зваженої інституції.
Кардинал Паролін проводить месу для десятків тисяч вірян на площі Святого Петра у Ватикані після смерті Папи Франциска. Демієн Мейєр/Agency France-Presse — Getty Images
Втім, кандидатуру Пароліна не можна назвати бездоганною. Його критикують як ліві, так і праві кола. Перші — за його висловлювання щодо одностатевих шлюбів, які він назвав «поразкою для людства», та брак душпастирського досвіду. Другі — за роль у дипломатичних переговорах з комуністичним урядом Китаю, в результаті яких частина підпільних католицьких громад втратила автономію. Попри це, його ім’я згадується найчастіше як компромісне: компетентний, обережний, поміркований.
Народжений у містечку Ск'явон на півночі Італії, у регіоні, де виросло багато майбутніх Пап, Паролін втратив батька в десять років і був вихований матір’ю-вчителькою. У семінар вступив у 14 років, у 25 — був висвячений на священника. З юності обрав не парафіяльний, а дипломатичний шлях: навчався у Папській дипломатичній академії в Римі, працював у Нігерії у 1980-х під час військових переворотів, у Мексиці — над відновленням дипломатичних відносин, а згодом — у Ватикані, де швидко став впливовим гравцем.
У 2002 році Іван Павло II доручив йому складні перемовини з В’єтнамом і Китаєм, а в 2009 році Бенедикт XVI направив його послом до Венесуели — у розпал протистояння між Церквою та режимом Уго Чавеса. Саме там Паролін зарекомендував себе як майстер «позитивного нейтралітету»: без відвертого спротиву режиму він зумів захистити інтереси Церкви і зберегти діалог. Його спокійна манера і знання мов (англійської, французької, іспанської) допомагали згладжувати найгостріші кути.
За понтифікату Франциска Паролін знову опікувався Китаєм. У 2018 році він допоміг укласти історичну угоду, що вперше закріпила папський авторитет у Китаї, визнаючи водночас єпископів, призначених Пекіном. Для багатьох у Церкві це був болісний компроміс, але Франциск і Паролін заявили, що «практика надії, відкритості та діалогу» варта збереження. «Все, чого ми просимо у Китаю — щоб католики могли залишатися католиками», — сказав Паролін у 2023 році.
Дехто проводить паралелі з обранням Папи Пія XII у 1939 році, коли набирав обертів авторитаризм. Агентство Франс-Прес — Getty Images
Його дипломатична обережність проявлялася й у складних питаннях, як-от міграція. Якщо Франциск прямо засуджував перетворення Середземного моря на «могилу», то Паролін після зустрічі з прем’єркою Італії Джорджею Мелоні назвав проблему «дуже, дуже складною». У контексті посилення авторитарних тенденцій у світі дехто порівнює його з Пієм XII — також державним секретарем, якого обрали Папою в 1939 році.
Втім, саме помірність Пароліна сьогодні може стати вирішальною. Після 12 бурхливих, реформаторських років Франциска частина кардиналів шукає фігуру стабільності — людину, яка не розбурхує нові поділи, а здатна зшити Церкву після періоду змін.
Ознакою того, що Паролін — фаворит, стала навіть поява фейкових новин: напередодні конклаву деякі ультраконсервативні католицькі ЗМІ в США заявили, що кардинал нібито знепритомнів на зборах. Представник Ватикану Маттео Бруні спростував це: «Це неправда».
Сьогодні Паролін є втіленням спадкоємності: не революціонер і не реакціонер, а керівник з холодною головою та знанням кожного гвинтика у складному механізмі Римської курії. Його підтримка в кардинальському колі — не стільки емоційна, скільки раціональна. А можливо, саме такої фігури й потребує Ватикан у нову епоху.
