Марк Карні починає дев’ятиденний тур Індією, Австралією та Японією з простим меседжем: Канаді потрібні нові опори в Індо-Тихоокеанському регіоні. Ціль — «middle powers» зв’язки, які зменшать залежність від США.
Поштовх — американська волатильність: тарифи Трампа б’ють по сталі, алюмінію, деревині й автопрому, а попереду — огляд USMCA/CUSMA у 2026-му. Для Оттави це ризик, що правила доступу на ринок США змінять у розпал політики.
У Давосі Карні назвав «епоху Трампа» розломом і закликав середні держави гуртуватися, аби пережити «економічний примус» і злам звичних гарантій. Тепер він переводить промову в контракти — енергія, інвестиції, оборона.
За підрахунками редакції «Дейком», це спроба зібрати не альянс, а мережу взаємних страховок: кому потрібні канадські ресурси й критичні мінерали — тому й пропонують довгі угоди. А натомість Канада просить політичну підтримку та доступ до ринків.
Перший пункт — Мумбаї: зустрічі з бізнесом і підготовка до переговорів у Нью-Делі з Нарендрою Моді. У фокусі — торговельні угоди, інвестиції, технології та енергетика, зокрема експорт нафти, газу й урану.
Але Індія — найскладніша ділянка маршруту. Відносини Канада—Індія підірвала справа Хардiпа Сінґха Ніджара: Оттава публічно говорила про причетність індійських агентів, Індія це заперечувала, а далі пішли взаємні вислання дипломатів.
Додатковий нерв — сикхська діаспора: Канада має одну з найбільших громад поза Індією, а тема «Халістану» залишається токсичною. Напередодні візиту медіа писали і про нові погрози активістам, що повертає дискусію про безпеку громади.
Економічна логіка Карні тут жорстка: більшість канадської нафти традиційно йде «на південь», а Індія — потенційно гігантський ринок. Та щоб диверсифікація торгівлі стала реальною, потрібні довгі оффтейк-контракти і транспортні рішення, а не лише комюніке.
Для Нью-Делі угода з Канадою — це доступ до критичних мінералів, урану й надійних постачань енергії на тлі глобальної конкуренції. Але політична ціна — не збурити власну аудиторію щодо сепаратизму і не виглядати так, ніби Індія «протиснула» Оттаву.
Другий етап — Австралія, де Карні робить ставку на «спорідненість систем»: схожі інститути, сильний видобувний сектор, розвинені пенсійні фонди. На столі — інвестиції, ланцюги постачання мінералів і оборонні проєкти, які вписуються в безпеку Індо-Тихоокеану.
Австралійський трек виглядає найменш конфліктним, але показовим: Оттава хоче, аби «ресурсна держава» стала ще й фінансовим партнером. Якщо пенсійні гіганти синхронізують інвестиції, це створить канадцям альтернативу американському капіталу.
Фінальна зупинка — Японія, де безпекова співпраця має практичний вимір: навчання, обміни, морська присутність, стійкість до кібератак. Токіо водночас цікавить канадський зріджений природний газ і стабільні поставки для енергопереходу.
У Японії розмова неминуче знову повернеться до США. Японські автовиробники в Канаді сильно залежать від доступу на американський ринок, а огляд USMCA влітку 2026-го підвішує правила походження та тарифні винятки.
Саме тому «середні держави» у баченні Карні — не антиамериканський блок, а спроба знизити ризик одного центру тяжіння. Канада хоче бути енергопостачальником, партнером у ППО та ланцюгах чипів і батарей — і робити це без ультиматумів.
Втім, слабке місце стратегії — час. Будівництво інфраструктури, контракти на LNG, стандарти для критичних мінералів, оборонні закупівлі — це роки. А тарифні рішення у Вашингтоні здатні змінитися за тижні, і цей дисбаланс Карні не контролює.
Усередині Канади Карні також доведеться пояснювати «індійський розворот» тим, хто пам’ятає дипломатичну кризу та побоюється іноземного втручання. Будь-який новий інцидент довкола сикхських активістів може зірвати комерційний порядок денний.
Контраст підкреслює й китайський епізод: у січні Карні літав до Пекіна говорити про бар’єри й тарифи, демонструючи прагматизм і готовність «перезбирати» зовнішню торгівлю. Але занадто теплий тон із КНР може дратувати союзників в Азії.
Найреалістичніший результат турне — пакети рамкових домовленостей: меморандуми про інвестиції, дорожні карти для енергії, окремі оборонні контракти. Політичний же ефект — сигнал Трампу: Канада має альтернативи, навіть якщо вони повільні.
Найближчими днями вирішальним стане не пафос «middle powers», а цифри: обсяги експорту нафти й LNG, параметри співпраці з ППО та дронами, механізми захисту діаспор і рамки інвестицій пенсійних фондів. Там, де буде конкретика, з’явиться й довіра.
Якщо Карні вдасться зшити Індію, Австралію та Японію в стабільний торговельний трикутник з Канадою, Оттава матиме «подушку» на випадок провалу USMCA і нових тарифів Трампа. Якщо ні — тур залишиться красивою дипломатією без реального перерозподілу потоків.
