Затуливши рот руками, жінка дивилася на зяючу діру в стіні багатоповерхівки, з якої висипався вміст квартир.
Поряд з нею стояла 29-річна Іванка Давиденко, одягнена в синю уніформу з жовтим написом "Психолог" з обох боків, її рука ніжно поклала жінці на спину.
Вона подала їй паперовий стаканчик з водою і запитала, чим вона може допомогти. Вона пояснила, що син жінки живе на 18-му поверсі будинку, і він не відповідає на телефонні дзвінки. Більша частина цього поверху була зруйнована.
"Ми допомагаємо людям, тому що вони перебувають у стані шоку і не завжди розуміють, що їм потрібно в даний момент, - каже пані Давиденко. "Ми пропонуємо банальні речі: воду, каву, ковдру".
Пані Давиденко є членом невеликої команди Державної служби України з надзвичайних ситуацій, яка надає першу психологічну допомогу в кризові моменти в столиці України, Києві. Вона прибула на місце за кілька хвилин після російської атаки рано вранці 24 червня, коли українська протиповітряна оборона знищила ракети, що летіли на Україну, і їхні осколки влучили у житлові будинки.
Атаки Росії на Україну змусили бригади екстрених служб зіткнутися не лише з вогнем, димом і кров'ю, але й з психологічними наслідками, які відчувають люди, що пережили війну. Експерти в галузі охорони здоров'я попереджають, що мільйони українців, ймовірно, матимуть психічні розлади через вторгнення, і ця цифра буде лише зростати з кожним днем бомбардувань, насильства і горя.
Тому українські бригади швидкої допомоги включають не лише пожежників, парамедиків і поліцейських, а й психологів, зокрема пані Давиденко, щоб допомогти людям, які мають справу з безпосередніми наслідками шоку або іншими гострими психічними розладами.
Подібні зусилля докладаються і в інших містах, але з огляду на те, що російські ракети постійно обрушуються на столицю, київська команда, мабуть, найзайнятіша.
"Раніше ми виїжджали на серйозні та масштабні надзвичайні ситуації, такі як вибух газу, коли потрібно було евакуювати велику кількість людей, - розповідає Любов Кірнос, керівник київського підрозділу, - коли почалася війна, ми не виїжджали з міста. "Коли почалася війна, ми постійно чергували, не виїжджали з міста".
Жінка, яка розшукувала свого сина, який проживав у будинку в Києві, куди влучила ракета 24 червня, поспілкувалася з рятувальниками Брендан Хоффман
Як і інші працівники екстрених служб, психологи працюють за викликом. Коли трапляється напад, координаційний центр надсилає на місце команду, яка терміново виїжджає на місце події.
Там психологи часто бачать людей, які плачуть, застиглих від шоку або зламаних.
"Коли ми вперше зустрічаємося з людиною, ми запитуємо: "Що вам зараз потрібно? Як ви себе зараз почуваєте?" каже пані Кірнос. Деякі люди просто просять психологів побути поруч деякий час. "Можливо, вони очікують, що їхніх близьких витягнуть з-під завалів", - сказала вона.
Так було 24 червня з матір'ю, яку підтримувала пані Давиденко. Психолог ходила з нею, коли та звірялася зі списком людей, які потрапили до лікарень або зникли безвісти.
Але коли вони відходили, пожежник тихим голосом сказав, що на 18-му поверсі, де жив її син, нічого не залишилося.
Мешканці спали, коли вибух розірвав їхній будинок ще до світанку. Тіла щонайменше двох жертв були викинуті з будівлі разом зі скрученим металом, ізоляцією та уламками меблів, які розлетілися на парковці внизу.
За словами пані Давиденко, десятки людей стояли в шоці, серед них були ті, хто бачив мертві тіла, і ті, хто був поранений, але не до кінця усвідомлював, що стікає кров'ю.
Пані Давиденко та її колега на місці події допомогли близько 45 людям протягом 12 годин.
Ірина Куц, 62 роки, підійшла до пані Давиденко зі своєю донькою, яка все ще тремтіла від шоку, і попросила води та хвилинку поговорити.
Пані Куц описала, як її розбудили, коли вона спала у своїй квартирі на 19-му поверсі, а потім її кімната наповнилася димом.
"Ми просто обіймалися, думаючи, що задихнемося", - розповідає вона. Зрештою, вони спустилися вниз по сходах за допомогою поліцейських, але заціпеніло оглядали руїни свого будинку.
"Ми надаємо першу психологічну допомогу людям з тривогою, стресом, плачем, агресією, - пояснила пані Давиденко. "Потім працюємо з людьми, які залишаються на лавках, у дворі, тому що це ніби друга емоційна хвиля".
До них підвели молоду жінку в білій майці, яка блукала автостоянкою, ридаючи. Батько жінки, місцевий житель, пережив страйк, але відмовлявся виходити.
"Не хвилюйтеся, все буде добре", - сказала їй пані Давиденко, тримаючи її за руку, додавши, що пожежники допоможуть батькові вийти. "Але ти не можеш зайти всередину - ніхто не може".
Вона дочекалася, поки батько нарешті вийшов, і молода жінка кинулася йому на шию, ридаючи.
Психолог ДСНС Києва Іванка Давиденко на місці пошкодження житлового будинку Брендан Хоффман
Не кожному випала б така щаслива зустріч. Пізніше того ж дня пані Давиденко супроводжувала матір та її чоловіка, які шукали свого сина, щоб оглянути сильно понівечені рештки тіла.
Вони все ще чекали на офіційне підтвердження ДНК, але останки, швидше за все, належали її синові, пояснила психолог.
Наступного дня міська влада підтвердила, що під час страйку загинуло п'ятеро людей.
Експерти в галузі охорони здоров'я, такі як доктор Ярно Хабіхт, голова представництва Всесвітньої організації охорони здоров'я в Україні, попереджають про довгостроковий і широкомасштабний вплив війни на психічне здоров'я. В інтерв'ю він сказав, що, за оцінками, близько 10 мільйонів людей, швидше за все, отримають певні психічні розлади через російське вторгнення.
Він додав, що оцінка ВООЗ, заснована на аналізі того, як інші конфлікти впливали на психічне здоров'я, ймовірно, буде зростати, чим довше триватиме війна. Серед основних проблем, які викликають занепокоєння експертів, - розлади, спричинені стресом, у тому числі тривога і депресія.
Ключ до вирішення проблем психічного здоров'я в Україні, за словами д-ра Хабіхта, "полягає в тому, щоб не чекати, поки війна закінчиться".
Допомогти українцям намагаються кілька програм, зокрема одна з них, очолювана першою леді Оленою Зеленською, спрямована на те, щоб зробити якісні та доступні послуги з охорони психічного здоров'я доступними для людей по всій країні.
Значна частина 18-го поверху житлового будинку була зруйнована Брендан Хоффман
Міністерство охорони здоров'я України, Всесвітня організація охорони здоров'я та більше десятка інших партнерів також розпочали програму з навчання лікарів первинної медичної допомоги тому, як лікувати пацієнтів з депресією, тривогою, посттравматичним стресовим розладом, суїцидальною поведінкою та зловживанням психоактивними речовинами.
Але такі програми, як команда екстрених психологів, намагаються забезпечити раннє втручання у кризові моменти.
"Якщо не впоратися зі стресом одразу, він може перетворитися на довготривалий стрес, який може перерости у ПТСР", - каже пані Кірнос. "Вона спрямована на те, щоб допомогти донести до людей ідею: "Ви були в небезпеці, але тепер ви в безпеці". Якщо ми не зробимо цього одразу, люди можуть застрягти в цьому стані".
Проте тягар може бути важким і для тих, хто надає психологічну допомогу. Через кілька днів після ракетного обстрілу Києва пані Давиденко розповіла, що члени команди працювали зі своїми власними психотерапевтами, щоб обробити побачене.
