Кроки Путіна з убезпечення лівійських баз - нове регіональне занепокоєння для США

Між президентом Росії Володимиром Путіним і командувачем лівійськими військами на сході країни Халіфою Хафтаром укладається оборонна угода після їхньої зустрічі в Москві наприкінці вересня, повідомляють обізнані з цим питанням люди, які попросили не називати їхніх імен, оскільки вони обговорювали делікатні питання.

Ескалація російської активності в Лівії є новим викликом для США та їхніх європейських союзників, які вже перебувають у протистоянні з Кремлем через його вторгнення в Україну і потенційну роль цієї країни в будь-якому ширшому близькосхідному конфлікті, що випливає з війни між Ізраїлем і ХАМАСом. Росія була дуже активною в сусідній Сирії протягом десятирічної громадянської війни, що триває в цій країні.

Адміністрація США сприймає цю загрозу "дуже серйозно", заявив Джонатан Вінер, колишній спеціальний посланник США в Лівії. "Тримати Росію подалі від Середземномор'я було ключовою стратегічною метою - якщо Росія отримає там порти, це дасть їй можливість шпигувати за всім Європейським Союзом".

Прихована присутність

Росія вже кілька років має приховану присутність у північноафриканському експортері нафти через групу найманців "Вагнера", яка прибула туди під час вакууму влади і громадянської війни, що розпочалася після усунення Муаммара Каддафі за підтримки НАТО у 2011 році. Російське міністерство оборони систематично бере під контроль діяльність "Вагнера" відтоді, як його бунтівний лідер Євген Пригожин і його головні помічники загинули в загадковій авіакатастрофі в серпні.

Підготовча робота, проведена "Вагнером" для просування інтересів Кремля в Африці та на Близькому Сході, дозволила Москві швидко наростити свої закордонні військові активи. Вона також прагне створити військово-морську базу на Червоному морі в Судані, що дало б їй постійний доступ до Суецького каналу, Індійського океану і Аравійського півострова, хоча громадянський конфлікт у цій країні може відкинути ці плани назад.

Лівія розділена між протиборчими адміністраціями в західній столиці, Тріполі, і на сході, де панує Хафтар. Кожна сторона зазвичай виступає проти зовнішньої політики та інших рішень свого суперника.

79-річний Хафтар контролює багато основних нафтових об'єктів у Лівії, яка є членом ОПЕК і на яку припадає близько 40% африканських запасів нафти. За словами людей, близьких до його самоназваної Лівійської національної армії, він шукає системи протиповітряної оборони, щоб захиститися від сил суперника в Тріполі, яких підтримують турецькі військові.

За їхніми словами, він також хоче тренувати своїх пілотів ВПС і спецназ. В обмін на це кілька авіабаз, які зараз зайняті воєнізованими формуваннями Вагнера, будуть модернізовані для розміщення російських військ.

Російські військові кораблі також можуть отримати право постійного докування в лівійському порту, найімовірніше, в Тобруку, розташованому всього в декількох сотнях кілометрів через Середземне море від Греції та Італії, за словами інших людей, обізнаних з ходом переговорів. Однак, за їхніми словами, це більш довгострокова перспектива, оскільки вона вимагатиме значної модернізації портових споруд. Росія поки що має лише одну військово-морську базу в Середземному морі, в сирійському Тартусі.

Прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков не відповів на питання про потенційну військову угоду. Міністерство оборони в Москві не відповіло на запити про коментарі. Прес-секретар Лівійської національної армії Ахмед аль-Місмарі не відповідав на дзвінки на свій телефон. Лівійський уряд, що базується в Тріполі, не відповів на запити про коментарі.

Проривна зустріч

Аудієнція Хафтара у Путіна 28 вересня стала для лівійського командира проривом у відносинах з Росією. Під час його попереднього візиту до Москви у 2020 році Путін відмовився зустрітися з ним, тоді як чиновники нижчого рангу тиснули на нього, щоб він підписав угоду про припинення вогню з Тріполі. Він раптово покинув країну, так і не погодившись на угоду.

Поглиблення зв'язків Хафтара з Москвою викликало занепокоєння у Вашингтоні і спонукало до низки візитів високого рівня до країни цього року з метою переконати його змінити курс.

За тиждень до переговорів з Путіним командувач американськими силами в Африці генерал Майкл Ленглі і нинішній спецпосланець США в Лівії Річард Норланд зустрілися з Хафтаром у Бенгазі. За повідомленням командування американських військ в Африці, вони вимагали від нього вивести іноземні війська.

Лівія повинна мати можливість "вибирати з цілого ряду партнерів по співпраці у сфері безпеки", - заявив Норланд журналістам під час телефонної конференції минулого місяця. Він засудив російську військову роль в Лівії як "дестабілізуючу".

Проблема Байдена

Проблема президента США Джо Байдена полягає в тому, що Росія пропонує військову допомогу, яку США не можуть надати через невдалу спробу Хафтара повалити міжнародно визнаний уряд у Тріполі в 2019-2020 роках, вважає Вінер, колишній посол США. Водночас, за його словами, США не були готові обговорювати санкції, тому для Хафтара немає очевидних втрат від звернення до Путіна.

Тим не менш, оборонна угода з Росією посилить розбіжності між сходом і заходом Лівії, якими зараз керують конкуруючі адміністрації, і зробить менш імовірним возз'єднання країни після більш ніж десятирічного протистояння після повалення Каддафі, вважає Клаудія Газзіні, старший аналітик з питань Лівії в Міжнародній кризовій групі.

Цей сценарій цілком влаштовує Росію, вважає Кирило Семенов з заснованого Кремлем Російського центру міжнародних відносин.

"Для Хафтара головне - зберегти свої збройні сили, і США не дають йому іншого вибору, окрім як залишатися з Росією як своїм головним партнером".