Після переговорів у Флориді президент України Володимир Зеленський відверто визнав наявність ключових проблем, які потребують розв’язання для досягнення миру. “Є складні питання, які маємо пройти”, — написав він. Саме дипломатичним маршрутом останніх днів — Київ–Флорида–Париж–Москва–Брюссель— і визначатиметься нова геополітична архітектура Європи. Ці перемовини є частиною глобального процесу, де війна в Україні стає об’єктом торгу між США, Росією, ЄС і НАТО, а український курс — елементом безпекової стратегії всієї Західної цивілізації.
На переговорах у Shell Bay — елітному клубі, належному Стіву Віткову — обговорювалися нові пропозиції США, які повинні замінити попередній варіант мирного плану, що фактично враховував російські вимоги. Україна вважає ці умови неприйнятними, оскільки вони передбачають відмову від територій і позбавлення права на членство в НАТО. Київ наголошує: будь-яка угода, що визнає окупацію, генерує нову війну через кілька років. І саме тому українська дипломатія зараз наступальна, а не оборонна.
Після Флориди Зеленський відразу вирушив до Парижа, отримавши символічну підтримку від Еммануеля Макрона, який прагне посилити європейський вплив на переговори, пропонуючи створення післявоєнного “європейського гарантійного контингенту”. Москва ж категорично виступає проти миротворчих формувань НАТО чи ЄС в Україні. Для Франції участь у нових безпекових механізмах — шанс підтвердити статус європейського гравця, здатного діяти автономно від США.
Тим часом Стів Вітков — посланець Трампа — летить до Москви з матеріалами, підготовленими після зустрічі у Флориді. Його переговори з Володимиром Путіним можуть стати вирішальними у формуванні матриці компромісів. Поза сумнівом, Кремль прагне нав’язати капітуляційні умови: відведення українських військ з “приєднаних регіонів”, скорочення армії, нейтралітет України. Але така позиція Росії демонструє її намір не завершити війну, а заморозити її на власних умовах, зберігаючи плацдарм для майбутнього наступу.
Державний секретар США Марко Рубіо зустрічається із секретарем Ради національної безпеки і оборони України Рустемом Умеровим та іншими членами української делегації в Халландейл-Біч, Флорида, США, 30 листопада 2025 року — Ева Марі
На момент активних дипломатичних маневрів ситуація на фронті залишається тяжкою: Росія продовжує просування на Донбасі, заявляючи про захоплення чергових населених пунктів. Одночасно Москва посилила удари по Дніпру, Києву та Харкову, знищуючи енергетичну інфраструктуру. Це прямий тиск на українське суспільство, яке чотири зими поспіль живе з ризиком блекаутів. У відповідь Україна вражає нафтотермінали та танкери Росії у Чорному морі, позбавляючи Москву прибутку і демонструючи стратегічну довжину власної руки.
Важливим фактором стали і внутрішні події в Україні: звільнення Єрмака, обшуки в оточенні Зеленського, непрості питання відповідальності чиновників. Це створює враження політичної турбулентності, яку російська пропаганда намагалась трактувати як “деморалізацію режиму”. Насправді ж очищення від корупційних зв’язків під тиском громадськості — ознака живої демократії, а не слабкості. Західні партнери сприймають це як ознаку відповідального управління.
Реакція Трампа виглядає двозначною. З одного боку, він обіцяє “завершити війну за один день”, з іншого — висловлює невдоволення темпами процесу. Його команда, очевидно, робить спробу переформатування відносин між США, Росією та Україною через прямий переговорний канал, де Європа може опинитися на узбіччі. Це турбує Брюссель, адже ЄС не хоче, щоб війна в Україні вирішувалась без участі Європи, яка понесла основний економічний тягар санкцій і воєнної допомоги.
НАТО реагує прагматично: зберігає готовність підтримувати Україну озброєннями, тренуваннями та новими пакетами військової техніки. У Брюсселі проходять зустрічі міністрів оборони, де ключова тема — зміцнення східного флангу НАТО, стримування Росії та мінімізація ризиків прямого військового зіткнення. Для України участь у цих переговорах важлива, тому що демонструє: навіть без членства вона залишається частиною євроатлантичної безпекової екосистеми.
Посилюється і питання використання заморожених російських активів. ЄС розглядає можливість спрямувати мільярди євро для відновлення України після війни. Москва шантажує відповіддю та погрожує юридичними позовами і відповідними “асиметричними кроками”. Але чим довше триває війна, тим більше світ відходить від ілюзії повернення до бізнесу з Росією як “нормальним партнером”.
Таким чином, дипломатичний марафон Зеленського — це не просто тур по столицях. Це стратегічне відновлення суб’єктності України як гравця, який не просить милості, а формує правила майбутнього миру. Флорида показала прогрес, але не дала рішень; Париж і Брюссель надають Україні трансатлантичний баланс; Москва — виклик; Вашингтон — ключ; а українське суспільство — стійкість.
