За останніми новинами з Парижа, лідерка праворадикальної партії «Національний Ралі» Мор Лепен почала активно використовувати риторику, схожу на ту, яку прославив президент Дональд Трамп, для формування образу жертви системи. Після того як французький суд заборонив їй балотуватися на публічні посади у зв’язку з обвинувальним вироком за розкрадання державних коштів, Лепен оголосила «мовну охоту» проти встановленого ланцюга влади. Вона стверджує, що судова система застосовує «ядерну бомбу» проти неї, а її прихильники зазнають «сублюмінної деградації» у поглядах політичної еліти.
Після тривалого періоду, коли її партія намагалася пом’якшити свій імідж і зробити свій виступ більш прийнятним для широкого загалу, Лепен тепер знову звертається до агресивної політики, що нагадує стиль Трампа. Її риторика зараз наповнена обвинуваченнями на адресу «системи», яку вона розглядає як орган, що безжально чинить тиск на неї та її прихильників. Вона звинувачує суддів у «судовій тиранії», стверджуючи, що «три судді в офісі можуть конфіскувати вибори у мільйонів французів». Ці заяви є прямим відгуком на політику Трампа, який неодноразово стверджував, що суди заважають його політичній кар’єрі.
Ле Пен у своїх виступах акцентує увагу на тому, що система та правова влада працюють проти неї. Незважаючи на те, що обвинувачення стосовно незаконного перенаправлення державних коштів були підтверджені судом після дев’ятирічного розслідування, вона уникає детального коментування конкретних фактів справи. Замість цього вона перетворює цей вирок на символічний напад, стверджуючи, що її невинність є очевидною для всіх, хто розуміє, що «засуджені політичні рішення» спрямовані виключно на те, щоб позбавити її права на участь у політичному житті.
Такий поворот у стратегії може бути ризикованим. Раніше Лепен намагалася модернізувати імідж своєї партії, зменшуючи гостроту її праворадикальних поглядів, аби здобути довіру більш широких верств електорату. Проте останнім часом, на тлі несприятливого вироку і заборони балотування, вона відмовилась від пом’якшених підходів. Замість цього вона почала відкрито порівнювати себе з Трампом і навіть відзначати, що «вона не шукає помсти, а бореться проти глобалізації та неконтрольованої імміграції».
За словами близьких до неї політичних радників, Лепен прагне повернути свою популярність, яку вона колись мала, навіть якщо це означає відновлення більш радикальних позицій. «Ми не Трампісти, але ми вважаємо, що модель, яку пропонує Трамп, є позитивною, – говорить один з її радників, – «Він демонструє, що система може бути подолана, якщо вона надто агресивна і відокремлює людей від реальних проблем.» Проте така риторика може відштовхнути частину її виборців, особливо тих, хто підтримує соціальну політику і систему захисту громадян, на відміну від жорстких підходів, які асоціюються з американським президентом.
Водночас, реакція серед політичної еліти Франції є неоднозначною. Багато політиків і громадських діячів висловлюють занепокоєння через елементи популізму, що повертаються в політичну арену. Деякі експерти наголошують, що хоча такий стиль може надати певний «підйом» на короткий термін, він також може підірвати довіру до правової системи та принципів демократії. «Якщо судова система перестане сприйматися як об’єктивна, – зауважують вони, – це може призвести до серйозної ерозії верховенства права.»
У Франції, країні з глибоко вкоріненими соціальними гарантіями та високим рівнем захисту прав людини, будь-які спроби поставити під сумнів легітимність судової системи викликають особливе занепокоєння. На думку багатьох юристів, Лепен ризикує пошкодити не тільки свій політичний імідж, а й завдати шкоди всій ідеї правосуддя в країні. «Наша історія вчить, – говорить професор права, – що верховенство закону є основою демократичного суспільства. Якщо ми почнемо сумніватися у його легітимності, наслідки можуть бути катастрофічними.»
Попри це, опитування громадської думки показують, що частина населення готова підтримати кандидатуру Лепен, навіть якщо вона зіткнеться з юридичними перешкодами. При цьому частка виборців, що вважає її єдиною альтернативою традиційній політичній еліті, знаходиться на стабільному рівні. Водночас інші фактори, такі як негативне сприйняття її зв’язків із її батьком, колишнім лідером партії, який відкидав важливі історичні факти, також можуть вплинути на результати майбутніх виборів.
Європейські праворадикальні партії, включаючи такі сили, як Альтернатива для Німеччини, прагнуть скористатися «ефектом Трампа», проте виявляється, що його вплив у Європі має свої особливості. У Франції, де соціальна модель базується на високих стандартах соціального забезпечення, спроби проводити політику, подібну до американської, можуть не завжди знаходити відгук серед електорату. На думку деяких аналітиків, Лепен ризикує стати «раненою твариною» Трамп-світу, що може призвести до розколу всередині її власної бази.
Таким чином, повернення до агресивної риторики та використання «мовної охоти» проти системи – це двосічний меч для Мор Лепен. З одного боку, вона намагається мобілізувати своїх прихильників і посилити позиції проти традиційної політичної еліти, з іншого – ризикує ще більше розколоти суспільство та підірвати принципи верховенства права. Чи зможе вона знайти баланс між боротьбою проти системи та збереженням довіри виборців, залишається відкритим питанням, яке покаже час. Водночас, відгуки як усередині країни, так і серед міжнародних спостерігачів свідчать про те, що шлях до влади для Лепен буде сповнений складнощів і неоднозначних рішень, що впливатимуть не тільки на майбутнє її політичної кар’єри, а й на демократичні принципи всієї Франції.
