Навколо пошкодженої лінії електропередачі біля окупованої Запорізької атомної електростанції 5 вересня запрацювало локальне припинення вогню. Домовленість за посередництва МАГАТЕ має дати українським фахівцям кілька днів, щоб відремонтувати лінію Ferosplavna-1 і повернути станції зовнішнє електроживлення.
Це вже не звичайний ремонт енергетичної інфраструктури. ЗАЕС втратила останнє зовнішнє живлення 20 серпня і понад два тижні залежить від аварійних дизель-генераторів. Вони забезпечують електрикою насоси та інші системи, необхідні для охолодження шести реакторів і басейнів із відпрацьованим паливом.
МАГАТЕ повідомляє, що запаси дизельного пального перебувають під дедалі більшим тиском. Якщо зовнішнє живлення не відновлять або на майданчик не доставлять нові запаси пального, станція протягом кількох днів може опинитися в режимі повного station blackout — втрати всіх доступних джерел електроенергії.
Ремонтні роботи розпочалися після розмінування ділянки на північ від Дніпра. Їх виконують українські технічні фахівці, а співробітники МАГАТЕ стежать за процесом на місці. Агентство очікує, що відновлення пошкодженої 330-кіловольтної лінії триватиме кілька днів.
Аналіз «Дейком» відкритих даних МАГАТЕ та українського оператора показує, що локальне перемир’я біля Запорізької АЕС стало відповіддю вже не на потенційний, а на безпосередній технічний ризик. Станція економить дизельне пальне, скорочуючи резерви для систем, які за нормальних умов не повинні працювати в такому режимі.
За останній тиждень кількість дизель-генераторів, які одночасно працюють на ЗАЕС, скоротили з чотирьох до двох, повідомило МАГАТЕ. Доступна електрична потужність майже вдвічі зменшилася, а насоси охолодження почали вмикати періодично, щоб підтримувати необхідні температури і водночас економити пальне.
Генеральний директор МАГАТЕ Рафаель Гроссі назвав ситуацію «глибоко тривожною». За його оцінкою, атомна станція не повинна бути змушена обмежувати роботу важливих систем охолодження заради економії дизеля. Кожен додатковий день без надійного зовнішнього живлення збільшує ризики для ядерної безпеки.
Водночас нинішній стан не означає, що аварія на кшталт Фукусіми неминуча одразу після можливої втрати генераторів. Усі шість енергоблоків ЗАЕС перебувають у зупиненому стані з вересня 2022 року, тому залишкового тепла в паливі значно менше, ніж у працюючому реакторі.
Це дає більше часу для реагування у випадку повного знеструмлення, але не усуває самої небезпеки. Без електрики неможливо нескінченно підтримувати охолодження реакторних систем і басейнів відпрацьованого палива, контролювати технологічні параметри та забезпечувати нормальну роботу значної частини обладнання безпеки.
Український «Енергоатом» оцінює ситуацію ще жорсткіше. Компанія заявляє, що аварійні дизель-генератори фактично використовуються як базові джерела живлення у режимах, для яких вони не проєктувалися. Тривала експлуатація збільшує ризик одночасної відмови обладнання та проблем із системами запуску.
Саме тому відновлення Ferosplavna-1 важливе не лише як повернення ще одного кабелю до мережі. Зовнішнє живлення переводить критичні системи станції з аварійного режиму назад до значно стабільнішої схеми і зменшує залежність від пального, яке треба регулярно доставляти через територію активних бойових дій.
Пошкоджена Ferosplavna-1 фактично залишалася єдиним зовнішнім енергетичним каналом ЗАЕС перед відключенням 20 серпня. Війна поступово позбавила станцію резервних ліній, які за нормальних умов дають атомному об’єкту кілька незалежних способів отримувати електроенергію у разі пошкодження одного з маршрутів.
МАГАТЕ називає втрату живлення 20 серпня 26-м випадком повної втрати зовнішньої електроенергії на ЗАЕС за час війни. «Енергоатом» наводить цифру 27 від початку повномасштабного вторгнення. Різниця відображає відмінності у методиці підрахунку, але обидві оцінки показують системний характер проблеми.
Лише влітку 2026 року станція неодноразово втрачала зовнішнє живлення. 10 червня відключення Ferosplavna залишило ЗАЕС на дизель-генераторах до 13 червня, коли зв’язок з українською енергосистемою вдалося відновити. Наприкінці того ж місяця стався ще один аналогічний епізод.
Нинішнє локальне перемир’я стало вже сьомим, яке Гроссі домовився організувати для проведення необхідних ремонтів під час війни. Сам факт того, що для обслуговування лінії електропередачі біля атомної станції щоразу потрібна окрема домовленість між сторонами, демонструє крихкість системи її безпеки.
МАГАТЕ повідомляє, що обидві сторони конструктивно взаємодіяли з агентством, аби нинішній режим тиші став можливим. Гроссі використовує це як доказ того, що навіть за активних бойових дій Москва і Київ здатні погоджувати обмежені практичні заходи, коли безпосередньо йдеться про запобігання ядерній аварії.
За російською версією, перемир’я може тривати близько тижня. Керівник «Росатома» Олексій Ліхачов заявив, що цього часу має вистачити для створення безпечних умов ремонту, але попередив: саме відновлення пошкодженої лінії ще не гарантує автоматичного повернення електропостачання на станцію.
Ліхачов послався на іншу лінію, яку, за його словами, відремонтували 23 липня, але не підключили через нібито бездіяльність української сторони. Україна публічно не коментувала це конкретне звинувачення, тому твердження російської сторони не можна розглядати як незалежно підтверджене пояснення проблеми.
Відповідальність за удари та пошкодження навколо ЗАЕС протягом усієї війни залишається предметом взаємних звинувачень. Москва і Київ неодноразово покладали провину одне на одного, тоді як МАГАТЕ здебільшого утримується від атрибуції конкретних епізодів, концентруючись на їхніх наслідках для ядерної безпеки.
Місія агентства при цьому продовжує фіксувати військову активність неподалік станції. Спостерігачі повідомляли про щоденні звуки бойових дій, вибухи та дим у різних напрямках від майданчика. Саме це пояснює, чому навіть технічний ремонт лінії потребує попереднього розмінування та гарантій припинення вогню.
До можливого погіршення ситуації на станції вже готувалися. 1 вересня команда МАГАТЕ зафіксувала переміщення на майданчик додаткового мобільного дизель-генератора, дизельного насоса для басейну відпрацьованого палива одного з блоків, запасних частин, мастила та антифризу.
Ці резерви знижують безпосередню вразливість, але не можуть замінити нормального електропостачання. Атомна електростанція проєктується з багаторівневим резервуванням саме для того, щоб не залежати тривалий час від аварійних систем. На ЗАЕС тимчасова схема поступово стала постійною реальністю окупованого об’єкта.
Особливо показово, що питання стосується станції, яка зараз не виробляє електроенергію. Зовнішнє живлення потрібне ЗАЕС не для передачі мегаватів споживачам, а для підтримання самої станції у безпечному стані — охолодження палива, роботи автоматики, контролю параметрів і функціонування допоміжних систем.
Тому успішний ремонт Ferosplavna-1 не вирішить фундаментальної проблеми ЗАЕС. Він лише поверне одну критично важливу лінію до об’єкта, який колись мав значно ширше резервування і тепер перебуває посеред зони війни, під російським контролем та з українським персоналом і енергетичною інфраструктурою навколо нього.
Український «Енергоатом» наполягає, що довгострокову безпеку можна гарантувати лише після виведення російського військового і цивільного персоналу та повернення станції під контроль українського ліцензованого оператора. Це політична позиція Києва, яку Росія, що контролює об’єкт із 2022 року, відкидає.
МАГАТЕ формулює свою роль обережніше. Агентство не вирішує питання суверенітету чи майбутнього контролю над станцією, а намагається утримувати мінімально необхідний рівень ядерної безпеки між сторонами, які продовжують воювати. Локальні перемир’я для ремонтів стали одним із небагатьох практичних інструментів такої роботи.
Саме тому нинішня домовленість має значення ширше за одну лінію електропередачі. Росія та Україна змогли на обмеженій ділянці зупинити бойові дії, розмінувати район і допустити ремонтну бригаду під міжнародним контролем — але лише тоді, коли технічна ситуація почала наближатися до критичної.
Якщо Ferosplavna-1 відремонтують і зовнішнє живлення справді повернеться, безпосередній ризик station blackout істотно знизиться. Проте наступне пошкодження знову може повернути станцію до дизель-генераторів, доки не буде відновлено надійне резервування кількома незалежними лініями.
Локальне перемир’я біля Запорізької АЕС тому є водночас доброю і тривожною новиною. Воно показує, що сторони здатні домовлятися, коли ціна відмови стає надто високою. Але воно також показує, наскільки ненормальною стала ситуація, в якій безпека найбільшої атомної станції Європи залежить від коротких пауз у війні.
