Олександр Лукашенко, користуючись тим, що Білорусь головує в ОДКБ і всі зустрічі в рамках організації тепер проходять у Мінську, проводить зустрічі з міністрами та іншими високопосадовцями країн-учасниць, влаштовує для них політичні брифінги, наполегливо нав'язує його картина у світі.
І все частіше в цих розмовах звучить заклик до автаркії та боротьби із Заходом.
Коротко:
Лукашенко ототожнює інтереси Білорусі та Росії з інтересами інших країн ОДКБ.
Глава Білорусі наполегливо продовжує свою попередню лінію на перетворення цієї організації на Антизахід.
Лукашенко стверджує, що в глобальній боротьбі між Заходом і Росією поняття суверенітету втрачає колишнє значення.
Лукашенко багато уваги приділяє закликам пострадянських країн до самоізоляції та самостійності.
20 червня Лукашенко зустрівся з керівниками МЗС ОДКБ. Насамперед привертає увагу основна теза, яку він останнім часом часто повторює. Це наполеглива спроба ототожнити інтереси Білорусі та Росії з інтересами інших країн ОДКБ. Мовляв, у нас однакова доля. "Ми будемо вважати себе в ізоляції, як Радянський Союз", - каже він. Але в ізоляції були лише Білорусь і Росія. Решта членів ОДКБ активно проводять багатовекторну зовнішню політику. Також у своєму виступі він Лукашенко послідовно продовжував свою попередню лінію на перетворення цієї
організації на Антизахід, використовуючи все нові й нові аргументи.
Ось, наприклад, він зауважив, що ОДКБ інколи справедливо критикують за недоліки у вирішенні конкретних проблем. «Є проблеми, є завдання, їх потрібно вирішувати, якими б складними вони не були. І ми іноді не хочемо їх вирішувати через їхню складність», – сказав він. Зокрема, «Киргизстан вже давно просить допомоги у врегулюванні конфлікту з Таджикистаном, Вірменія висуває цілком обґрунтовані претензії».
Ось цікаве обґрунтування: чому потрібно швидше вирішувати ці проблеми. Не стільки тому, що вони ускладнюють життя народів цих країн, скільки тому, що Захід може допомогти їм їх подолати. А це, виявляється, небезпека. Лукашенко каже: «Небезпека полягає в тому, що якщо туди залізуть наші «друзі-порадники» із Заходу (а ви бачите: залізуть, як у народі кажуть, «на писем»), то буде важко щоб вирішити ці проблеми».
Другий приклад. Лукашенко каже: «Нам потрібно розробити загальний, я його назву, план наших дій, перш за все в економіці. Цей план має об’єднати нас усіх, об’єднати». Це здавалося гарною ідеєю. Але чому? «Треба розуміти, що на нас будуть тиснути. Навіть якщо закінчиться конфлікт в Україні, вони від нас не відстануть», – стверджує Лукашенко. Тобто спільні дії в економіці потрібні не заради зростання добробуту націй, а заради протистояння західним ворогам.
Своєрідними виявилися роздуми про суверенітет. Лукашенко каже, що "вони, європейці, будуть звинувачувати вас, в тому числі і мене, що ми тут втрачаємо суверенітет". І як він оскаржує ці заперечення? По-перше, те, що він стверджує: нібито самі європейці втратили свій суверенітет, віддали його США. А потім пролунала дивна репліка: «А у втраті суверенітету будуть когось звинувачувати! Який суверенітет? У світовому масштабі йде запекла боротьба, битва. Невідомо, чим це закінчиться».
Тобто в перекладі на зрозумілу мову це слід розуміти так: у глобальній боротьбі між Заходом і Росією поняття суверенітету втрачає свій колишній зміст. Заради перемоги над західними противниками можна пожертвувати ними. Це нове пояснення того, що відбувається в білорусько-російських відносинах.
Або ось така змістовна репліка: «Якщо вони пропонують щось за кордоном, тобто в обмін... на якусь політику (якщо будете бігати за ними, то клацайте каблуками і підтримуйте ту політику, яку вони проводять)». Тож це саме така модель білорусько-російських відносин.
Лукашенко приділив велику увагу закликам пострадянських країн до самоізоляції, заявивши: «За межами нашого (пострадянського — РС) простору ви нічого не знайдете». І закликав позбутися залежності від поставок імпортної продукції, створити альтернативні власні платіжні системи тощо. Як хороший приклад він навів приклад співпраці Білорусі та РФ: «Я думаю, що ми не настільки далекі від президента Росії, щоб робити цей план за нас двох. Звичайно, самоокупність у нас не буде 90 відсотків, але нехай буде 80 відсотків. У нас немає іншого шляху».
Маленький приклад того, до чого призводить ізоляція від імпортних технологій. Нещодавно уряд Росії прийняв нові стандарти в автопромі, які фактично повертають його на рівень радянських часів.
Наприкінці свого виступу Лукашенко сказав фразу, яку можна вважати вершиною його політичного мислення: «Сьогодні агресивна істерія, насамперед на Заході, заглушає голоси мудрості та розуму. Вони не хочуть чути ініціативи Білорусі щодо відновлення довіри, зміцнення регіональної та міжнародної безпеки». Розміщення російської ядерної зброї на території Білорусі, ініційоване Лукашенком, є голосом «мудрості і розуму», мирною ініціативою Білорусі?
