Президент Франції Емманюель Макрон оголосив про розширення французького ядерного арсеналу та поглиблення співпраці з європейськими союзниками у сфері ядерного стримування. Заява стала одним із найважливіших переглядів французької оборонної доктрини за останні десятиліття і відображає зміну безпекового середовища на континенті.
Промову Макрон виголосив на військово-морській базі у Крозоні в Бретані — поруч із атомним підводним човном, який є ключовим елементом французької ядерної тріади. Символічне місце виступу мало підкреслити роль Франції як єдиної держави Європейського Союзу, що володіє повноцінним ядерним потенціалом.
За попереднім аналізом газети «Дейком», нова ініціатива Парижа є спробою сформувати власний європейський механізм стримування на тлі посилення агресивної політики Росії та поступового скорочення стратегічної ролі США у безпеці Європи. Ці зміни, на думку експертів, змушують європейські держави активніше брати відповідальність за власну оборону.
«Найбільше я хочу, щоб європейці знову отримали контроль над власною долею», — заявив Макрон. Він описав нову концепцію як стратегію «передового стримування», яка передбачає тіснішу координацію між Францією та іншими країнами Європи.
У рамках цієї політики Франція планує активніше співпрацювати з Великою Британією — іншою ядерною державою Західної Європи. Крім того, Париж розширює оборонну взаємодію з Німеччиною та ще шістьма країнами: Польщею, Нідерландами, Бельгією, Грецією, Швецією та Данією.
Співпраця передбачатиме спільні військові навчання, у яких французькі ядерні сили взаємодіятимуть із звичайними військами союзників. Також розглядається можливість тимчасового розміщення французьких ядерних боєголовок за межами Франції — крок, який може стати серйозним сигналом стримування для потенційних противників.
Експерти з безпеки називають цю ініціативу найбільшою зміною французької ядерної політики за три десятиліття. Бруно Тертре, заступник директора Фонду стратегічних досліджень у Парижі, вважає, що нова стратегія не замінить американську «ядерну парасольку» НАТО, але може виступити своєрідним резервним механізмом безпеки.
Аналітик Міжнародного інституту стратегічних досліджень у Берліні Александер Боллфрасс також підкреслює важливість цього кроку. На його думку, це «суттєвий внесок у європейське стримування силами самих європейців», хоча він не усуває невизначеності щодо майбутніх гарантій безпеки з боку США.
Попри нову співпрацю, Франція зберігатиме повний контроль над власним ядерним арсеналом. Париж не планує приєднуватися до групи ядерного планування НАТО, продовжуючи традицію стратегічної незалежності, що бере початок ще з часів президента Шарля де Голля.
Макрон пояснив, що світ радикально змінився з часу його попередньої програмної промови про ядерну стратегію у 2020 році. Російське вторгнення в Україну, а також перегляд трансатлантичних відносин змусили Францію переосмислити роль свого ядерного потенціалу.
Винищувачі на французькому авіаносці «Шарль де Голль» у Мальме, Швеція, у середу — Йохан Нільссон
«Через шість років ми живемо в зовсім іншому стратегічному всесвіті», — наголосив французький президент. За його словами, нові виклики потребують переходу на «інший рівень» оборонної політики.
Ідея створення європейського ядерного стримування виникла не лише у Франції. Деякі країни Європи, зокрема Німеччина, останніми роками неофіційно заохочували Париж активніше брати на себе роль гаранта безпеки на континенті.
Берлін і Париж уже домовилися створити спільну координаційну групу з питань ядерної стратегії. Вона займатиметься плануванням взаємодії між французьким ядерним потенціалом, системами протиракетної оборони та звичайними військами союзників.
Попри це, експерти наголошують, що Франція не зможе повністю замінити американську ядерну парасольку. США залишаються головною ядерною силою НАТО, а їхній потенціал значно перевищує французький.
За оцінками Федерації американських учених, Франція має близько 290 ядерних боєголовок — четвертий за величиною арсенал у світі після Росії, США та Китаю. Французька система доставки включає стратегічні підводні човни, авіацію та ракети середньої дальності.
Політичний контекст також додає невизначеності. У Франції наближаються президентські вибори, і опитування показують зростання підтримки правих сил. Якщо владу здобуде кандидат від партії «Національне об’єднання», нинішня стратегія може бути переглянута.
Лідери цієї політичної сили вже розкритикували ініціативу Макрона. Жордан Барделла та Марін Ле Пен заявили, що ідея розміщення французької ядерної зброї в інших країнах Європи є «політичним жестом, який не враховує національні інтереси Франції».
Водночас більшість європейських урядів розглядає нову стратегію як сигнал готовності Європи активніше захищати себе у світі, де геополітична конкуренція дедалі більше повертається до логіки ядерного стримування.
Підсумовуючи свою промову, Макрон окреслив досить песимістичне бачення майбутнього глобальної безпеки. На його думку, міжнародна система вступає в період, коли ядерна зброя знову стане ключовим фактором стратегічного балансу.
«Наступні п’ятдесят років, — сказав президент Франції, — можуть стати епохою ядерної зброї».
