Росія вночі 9 січня завдала «масованого удару» по Україні, використавши зокрема гіперзвукову ракету «Орешник» — ядерно здатний носій, який влучив у Львівську область поблизу східного кордону ЄС і НАТО. Сам факт вибору точки — політичний жест.
Міністр закордонних справ Андрій Сибіга назвав запуск «серйозною загрозою безпеці на Європейському континенті» та анонсував ініціативу термінового засідання Ради Безпеки ООН. Наближення удару до євроатлантичного периметра підвищує ризики помилок і ескалації.
Це лише другий відомий бойовий випадок застосування «Орешника» після удару по Дніпру у листопаді 2024 року. За підрахунками редакції Дейком, повторне використання саме зараз — спроба закріпити «нормальність» ядерного шантажу як інструмента тиску на союзників України.
У ширшій атаці, за повідомленнями української сторони, Росія застосувала десятки ракет і сотні дронів: ішлося про балістичні ракети, крилаті ракети та масовану хвилю безпілотників. Такий «мікс» перевантажує ППО України і підвищує шанси прориву до енергетики.
Пошкодження багатоквартирного будинку в Києві, столиці України, після ймовірного удару дрона у п'ятницю — Брендан Гоффман
Володимир Зеленський наголосив на «часі удару» — під час відчутного похолодання — і заявив, що головними цілями стали удар по енергетиці та цивільна інфраструктура. Зимова стратегія Москви повторюється: зламати побут і керованість через тепло та світло.
Російське Міноборони назвало атаку «відплатою» за нібито удар України по резиденції Путіна 29 грудня — твердження, яке Київ заперечує та називає фейковим. Важливо, що в таких поясненнях Москва «легалізує» будь-яку ескалацію через неперевірювані приводи.
Сам «Орешник» — це проміжна балістична ракета з гіперзвуковими швидкостями, здатна нести ядерні або звичайні боєзаряди. У повідомленнях про удар по Львівщині фігурує версія про інертну (неядерну) комплектацію, але політичний ефект не залежить від «начинки».
Українські військові заявляли, що траєкторія і швидкість роблять перехоплення надскладним; у медіа звучали оцінки до 13 000 км/год. Це демонстрація обмежень нинішньої архітектури протиракетної оборони в Європі — і пояснення, чому вибір «Орешника» є психологічним ударом.
Окремо Львівська ОВА повідомила про перевірки після удару: радіаційний фон у нормі, шкідливих речовин у повітрі не виявлено. Ці заяви важливі для паніки: Москва грає на страху «ядерної тіні», навіть коли ядерного вибуху немає.
Влучання поблизу кордону НАТО створює ще один вимір — ризик «помилкового сприйняття». Коли удар стається поруч із Польщею, кожна хвилина ППО та кожен уламок стають політикою. Тут навіть технічний інцидент може перетворитися на дипломатичну кризу.
Для Кремля є й прагматична мета: вплив на західні столиці, де паралельно обговорюють формати безпекових гарантій і можливу багатонаціональну місію у разі мирної угоди. «Орешник» у такому контексті працює як попередження: підвищимо ставки, якщо ви підвищите підтримку.
Важливий фон — кінець 2025 року, коли Росія та Білорусь заявляли про постановку «Орешника» на бойове чергування на білоруській території. Це розширює «вікно загрози» для регіону та робить східний фланг Альянсу більш чутливим до ракетного тиску.
Військовослужбовці беруть участь у розгортанні, російської гіперзвукової ракетної системи «Орешник», здатної нести ядерну зброю, у Білорусі, у невстановленому місці на цьому стоп-кадрі з відео, опублікованого 30 грудня 2025 року — Міністерство оборони Росії/Роздатковий матеріал
Чому саме Львівщина? Окрім символіки близькості до ЄС, це також логістичний тил, де критичні вузли підтримують енергетику та транспорт. Удар по тилу — спроба зробити війну «всюди», а не лише на фронті, і втомити суспільство постійною тривогою.
Україна просить «чіткої реакції світу», акцентуючи, що Москва найбільше зважає на сигнали Вашингтона. У цій логіці відповідь — це не лише заяви, а й прискорення постачання засобів ППО/ПРО та санкційні рішення проти російського ВПК і логістики дронів.
Водночас Кремль може розраховувати на інший ефект: частина європейських суспільств почує слово «ядерний» і вимагатиме «заморозки» за будь-яку ціну. Це пастка: якщо шантаж винагороджується поступками, він стає повторюваним інструментом, а не винятком.
Операційно для України висновок простий: захист енергосистеми має лишатися багатошаровим — від мобільних груп і РЕБ проти дронів до дефіцитних систем дальнього перехоплення. Але «Орешник» підкреслює потребу в архітектурі ПРО, яка виходить за рамки точкового «латання».
Політично ж удар по Львівщині — тест для трансатлантичної спільноти: чи сприймуть у Брюсселі й Вашингтоні «Орешник» як черговий епізод терору, чи як якісну ескалацію. Від відповіді залежить, чи стане ядерний натяк новою «буденністю» війни.
