Українська та російська делегації зустрілися у палаці Долмабахче в Стамбулі для перших прямих переговорів з початку війни. Зустріч тривала менше двох годин і завершилася домовленістю лише про обмін по тисячі полонених з обох сторін. Відсутність будь-яких поступок із російського боку свідчить про значний розрив у позиціях і малоймовірність негайного припинення вогню.
Російська делегація, очолювана колишнім міністром культури Володимиром Мединським, прибула на переговори низького рівня, що із самого початку ставило під сумнів їхній результат. Українську сторону представляла делегація під керівництвом міністра оборони Рустема Умерова, частина якої вбрана у камуфляж, — символ рішучості показати готовність до захисту суверенітету. Попри сподівання міжнародних партнерів на зрушення в питанні перемир’я, росіяни наполягали на неприйнятних для Києва умовах, включно з вимогою виведення українських військ із частково окупованих регіонів.
За словами учасників, російська сторона повторила раніше озвучені вимоги про передачу контролю над територіями, які Москва анексувала, але фактично не повністю контролює — зокрема Запорізької та Херсонської областей. Українці одразу відкинули такі пропозиції, наголосивши, що будь-яка подальша здача територій є неприйнятною. Саме через це переговори швидко зайшли в глухий кут, а будь-які дискусії щодо умов майбутнього перемир’я так і не відбулися.
Голова російської делегації Мединський повідомив, що обмін полоненими відбудеться у форматі «1 000 на 1 000» і що обидві сторони «задоволені» результатом. Водночас Україна наполягає на більшому обсязі звільнень та повній і безумовній зупинці вогню. Президент Володимир Зеленський після зустрічі провів телефонні переговори з лідерами Франції, Німеччини, Великої Британії та Польщі, а також із колишнім президентом США Дональдом Трампом, підтвердивши готовність Києва «найшвидших можливих кроків» до миру. Він також підкреслив, що у разі відмови Росії від перемир’я та припинення вбивств санкції проти неї мають посилюватися.
Ключовим результатом цієї зустрічі стала домовленість про розробку детальних бачень щодо можливої угоди про перемир’я: кожна сторона має письмово викласти свою концепцію та обговорити її надалі. Однак відсутність представників найвищого рівня — зокрема, самого президента Росії Володимира Путіна — робить перспективи реального прогресу примарними. Багато експертів зазначають, що навіть наступний раунд переговорів навряд чи відбудеться без участі глав держав.
Зліва направо: Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга, Державний секретар США Марко Рубіо та Міністр закордонних справ Туреччини Хакан Фідан прибувають до Адміністрації Президента в Стамбулі в п'ятницю разом із членами української делегації. Адміністрація Міністра закордонних справ Туреччини
У майбутньому Україна планує активніше залучати міжнародних партнерів до процесу, вимагаючи не лише обміну полоненими, а й жорстких гарантій безпеки. Київ очікує, що Євросоюз та США наростять тиск: нові раунди санкцій проти російської «тіньової флотилії», обмеження на експорт енергоресурсів та персональні санкції проти керівництва Кремля. Водночас українські дипломати працюватимуть над розробкою пакету заходів, що забезпечуватиме контроль над окупованими територіями після майбутнього перемир’я.
Важливою складовою наступної фази переговорів стане роль Туреччини як посередника: Анкара вже проводила зустрічі з обома сторонами та володіє довірою Кремля та Києва. Турецькі дипломати готові сприяти створенню механізму гарантій на кшталт тих, що функціонують у контексті інших конфліктів. Проте для цього необхідні конкретні пропозиції від обох сторін та чіткі часові рамки реалізації угод.
У підсумку, зустріч у Стамбулі підкреслила фундаментальні розбіжності між Україною та Росією та довела: навіть під тиском міжнародної спільноти, Москва не готова йти на поступки. Лише питання обміну полоненими спромоглося «зімкнути» позиції учасників. Наступні раунди переговорів вимагатимуть від Києва наполегливості в захисті національних інтересів та від партнерів — готовності до нових санкційних ініціатив і практичної допомоги. Від їх успіху залежатиме, чи вдасться досягти хоч якоїсь стабільності на фронті та покласти початок справжнім мирним перемовинам.
