З моменту початку повномасштабної війни між Росією та Україною пройшло понад три роки. За цей час дипломатичні спроби припинити бойові дії неодноразово зазнавали невдач. Новина про те, що президент України Володимир Зеленський погодився на зустріч із президентом Росії Володимиром Путіним у Стамбулі, одразу привернула увагу світових медіа. Згідно з The Telegraph, зустріч готується в умовах надзвичайної напруги та дипломатичної невизначеності.
Стамбул було обрано не випадково. Туреччина зберігає статус нейтрального посередника і вже не раз намагалася виступити платформою для діалогу. Участь американського лідера Дональда Трампа додає ваги події, адже його присутність може означати новий виток впливу США на врегулювання конфлікту. Ключовими словами в цьому контексті стають: мирні переговори, дипломатія, Україна, Росія, Стамбул.
Цей сценарій, хоч і виглядає малоймовірним, проте теоретично можливий. Він передбачає безпосередню зустріч двох лідерів — уперше з грудня 2019 року. Цей діалог може бути критично важливим для долі мирних переговорів. Зеленський наполягає на 30-денному припиненні вогню як умові для початку змістовного діалогу.
Російська сторона, навпаки, виставляє перелік вимог, серед яких обмеження української армії та гарантії щодо відмови від вступу до НАТО. До цього додається наратив про «нелегітимність» Зеленського — заява, яка давно стала риторикою російської влади для делегітимації Києва на міжнародній арені.
У цій ситуації Трамп, виступаючи посередником, стає фігурою, від якої залежить, чия позиція отримає міжнародну підтримку. Саме від його оцінки залежатиме, чи сприйматиме Захід Україну як сторону, готову до миру, або ж навпаки — звинуватить Київ у саботажі перемовин.
Більш реалістичним виглядає варіант, за яким Путін не прибуває до Стамбула. У такому випадку Зеленський виконує свою обіцянку та приїздить на переговори, підкреслюючи готовність до діалогу на найвищому рівні. Проте замість Путіна прибуває російська делегація, що складається з відомих політиків і функціонерів: Лаврова, Шойгу, Дмитрієва.
Українська сторона, згідно з озвученими принципами, відмовляється від перемовин з будь-ким, окрім Путіна. Така позиція, хоча й принципова, ризикує бути використаною проти Києва, якщо міжнародна спільнота не отримає чітких доказів того, що саме Москва зриває діалог.
Однак, у цьому сценарії США та європейські партнери стають свідками зволікання з боку Росії. Реакцією може стати посилення санкційного тиску: нафтові обмеження, блокування банківських структур, нові обмеження на технологічні поставки. Цей варіант передбачає поступове повернення Кремля за стіл переговорів шляхом економічного тиску.
Найбільш тривожним, хоча й менш вірогідним, є сценарій, у якому російська сторона успішно маніпулює ситуацією. Путін не з'являється на переговори, однак переконує Трампа, що його відсутність була обґрунтована зайнятістю. Одночасно, делегація з Москви намагається перекласти відповідальність за зрив зустрічі на Зеленського, звинувачуючи його у відмові від діалогу.
Якщо американська адміністрація вірить цим аргументам, наслідки можуть бути руйнівними: припинення військової допомоги Україні, зниження розвідданих, втрата дипломатичної підтримки. У такому випадку Київ опиниться в особливо вразливій позиції.
Західна преса неодноразово фіксувала подібні приклади інформаційного впливу з боку Росії. Тому ключовими словами тут є: дипломатична маніпуляція, дезінформація, вплив Кремля, Трамп і Україна.
Можливість переговорів у Стамбулі — це як шанс, так і ризик. Україна, демонструючи відкритість до діалогу, намагається зберегти обличчя перед союзниками та своїм народом. Зеленський, зберігаючи тверду позицію щодо умов миру, водночас змушений діяти у складній геополітичній шахівниці.
Росія, у свою чергу, може використати майданчик у Туреччині для досягнення інформаційних цілей: затягування часу, зменшення тиску санкцій або спроби розколу серед західних партнерів України.
Світова дипломатія опинилася в критичному моменті, коли кожне слово і кожен крок на переговорах можуть стати визначальними. Стамбул може увійти в історію або як міст миру, або як арена, де на очах у всього світу вкотре була зірвана можливість зупинити війну.
