Важкі втрати змусили Пхеньян відступити
Після кількох місяців інтенсивних боїв на фронті в Україні північнокорейські війська, які були відправлені на допомогу Росії, несподівано зникли з передової. За словами українських та американських офіційних осіб, вони зазнали катастрофічних втрат і були змушені відійти, щоб перегрупуватися або змінити тактику.
Як Кім Чен Ин вплутався у війну
Коли восени 2024 року стало зрозуміло, що російські війська зазнають значних труднощів на фронті, Північна Корея вирішила активно підтримати Кремль. За даними американських спецслужб, саме лідер КНДР Кім Чен Ин запропонував Володимиру Путіну відправити своїх військових на допомогу, і Москва охоче прийняла цю пропозицію.
У листопаді до Росії прибуло близько 11 000 північнокорейських військових. Це викликало серйозне занепокоєння як в Україні, так і серед її західних союзників. Багато хто побоювався, що це може означати новий виток ескалації війни.
Однак уже через три місяці ситуація змінилася: за даними українського генерала Олександра Сирського, кількість північнокорейських військових у російських військах скоротилася вдвічі через величезні втрати.
Фанатизм замість тактики: чому північнокорейці не витримали
Українські військові, які стикалися з північнокорейськими підрозділами в бою, відзначають їхню фанатичну рішучість та жорстокість. Вони йшли в атаку хвилями, майже не користуючись бронетехнікою та рідко відступаючи.
Проте їхній бойовий дух не зміг компенсувати серйозні тактичні прорахунки. Відсутність координації з російськими підрозділами та недбале ставлення командування РФ до їхньої підготовки призвели до значних втрат.
За словами українських військових, північнокорейці часто йшли в наступ по відкритих полях, нашпигованих мінами, і потрапляли під масований обстріл з українського боку. Російські командири використовували їх як гарматне м’ясо, кидаючи у найнебезпечніші зони бою без належної підтримки.
Українська операція в Курській області та її наслідки
Останні події навколо участі Північної Кореї вказують на те, що Москва продовжує відчайдушно шукати ресурси для війни. Втім, неочікуваний український наступ у серпні 2024 року на територію російської Курської області суттєво змінив стратегічний баланс.
Цей прорив став першим випадком за всю історію конфлікту, коли Україна не просто відбивала атаки Росії, а змогла захопити і втримати частину російської території. Це було принизливим ударом для Кремля, і Путін зробив усе можливе, щоб повернути ці території під контроль.
Українські військові змогли захопити близько 500 квадратних миль (приблизно 1300 км²) російської території, хоча згодом росіяни повернули собі близько половини цієї площі. Президент України Володимир Зеленський назвав цей наступ стратегічним кроком, який дозволив створити "буферну зону", що захищає північні області України від нових атак РФ.
Чи повернуться північнокорейці на фронт?
Попри відведення північнокорейських військових з передової, американські аналітики вважають, що це може бути тимчасовим кроком. Ймовірно, КНДР перегрупує свої сили або змінить тактику, перш ніж знову відправити військових на поле бою.
Наразі Північна Корея продовжує допомагати Росії в інший спосіб. За даними розвідки, Пхеньян уже поставив Москві мільйони артилерійських снарядів, які зараз становлять близько половини всіх боєприпасів, що використовує російська армія. Окрім цього, КНДР постачає ракети та інші види озброєнь.
Росія, своєю чергою, надає Північній Кореї нафту, продовольство та допомогу в модернізації її військової техніки. У червні 2024 року Володимир Путін та Кім Чен Ин зустрілися в Пхеньяні та уклали новий договір про військову співпрацю, що нагадує пакти часів Холодної війни.
Що означає це відведення для України?
Факт того, що північнокорейські війська більше не воюють на передовій, свідчить про значні труднощі, з якими стикається Росія. Хоча Москва отримує допомогу з-за кордону, це не змінює головного – російська армія виснажена і несе величезні втрати.
Водночас Україна продовжує оборону та стратегічні контратаки. Наступ у Курській області показав, що українська армія здатна не лише відбивати атаки, а й завдавати ударів на території ворога.
Попереду ще багато битв, але той факт, що навіть дисципліновані північнокорейські війська не змогли втримати передові позиції, є черговим свідченням, що російська агресія стикається з дедалі більшими труднощами.
