Зранку 6 лютого інформаційні стрічки принесли новий нерв для ринку: Bloomberg повідомив, що Україна шукає спосіб «пом’якшити» податковий законопроєкт, який МВФ вважає умовою для розблокування понад $8 млрд фінансування. У фокусі — підвищення податків для бізнесу.
За цим сюжетом — не лише бухгалтерія, а й політика. За даними Bloomberg, Міністерство фінансів завершує драфт закону про підвищення податків, однак ініціатива зустріла опір у президента Володимира Зеленського, прем’єр-міністерки Юлії Свириденко та багатьох депутатів. Reuters зазначає, що агентство не змогло одразу незалежно перевірити ці деталі.
Ключова ставка в грі — нова 48-місячна програма EFF на $8,1 млрд, за якою у листопаді 2025 року досягли домовленості на рівні персоналу, але остаточне «так» ще має сказати Виконавча рада МВФ. Для країни з бюджетом воєнного часу це не дрібниця, а маркер довіри донорів.
За попереднім аналізом Дейком, нинішній конфлікт довкола податків — це зіткнення двох логік: МВФ наполягає на розширенні податкової бази та прогнозованих доходах, а влада боїться вдарити по зайнятості й виживанню малого бізнесу в найгірший момент циклу.
Публічно МВФ зазвичай формулює вимоги нейтрально: фіскальна консолідація, керований дефіцит бюджету, прозорі правила. Але «нейтральність» зникає, коли на столі — конкретні ставки й перелік тих, хто платить. Тоді будь-яка податкова реформа стає голосуванням за чиюсь витрату.
Що саме «непопулярне»? Низка публікацій, що переказують Bloomberg, вказують на дискусію про ПДВ для ФОП або ширше — про посилення оподаткування дрібного підприємництва та компаній, які досі трималися на спрощенні. Це чутлива тема: вона швидко перетворюється на протест проти «податків на виживання».
Водночас Мінфін опиняється між двох стін. З одного боку — потреба закривати воєнні видатки і соціальні виплати, з іншого — залежність від зовнішніх грошей, де кредит МВФ є «якорем» для рішень ЄС та інших партнерів. Чим слабше виглядає фіскальна база, тим дорожче обходяться запозичення.
У цьому сенсі «пом’якшити закон» може означати не відмовитися, а змінити дизайн: розтягнути введення норм у часі, підняти пороги, додати винятки для мікробізнесу, або компенсувати підвищенням інших платежів. Політично це дозволяє сказати: «ми почули бізнес», але не спалити міст із МВФ.
Та у МВФ є власна математика довіри. Якщо «ключова умова» розмивається, фонд може вимагати альтернативний набір компенсаторів — або ж перенести рішення ради, чекаючи на більш чіткі гарантії. Для України це ризик касового розриву та нервів на валютному й борговому ринках.
Інший шар — парламент. Верховна Рада в таких історіях стає місцем, де технічні параметри перетворюються на політичну коаліцію. Депутати, які пережили виборців «спрощенки», голосують обережно; уряд, який відповідає за бюджет-2026, тисне дедлайнами; бізнес мобілізує асоціації.
Раніше «Дейком» пояснював, чому саме ПДВ для ФОПів викликає найбільше страхів у малих містах та сервісній економіці, і як Мінфін прив’язує це до вимог партнерів. Ключовий висновок — без перехідного періоду й зрозумілих винятків удар по легальності може бути сильнішим за очікувані надходження.
Позиція президента і прем’єра в цій конфігурації виглядає як спроба зберегти «соціальну температуру». Навіть якщо податки для бізнесу економічно обґрунтовані, політична ціна може виявитися непропорційною — особливо на тлі війни в Україні та втоми суспільства від постійних «затягувань пасків».
Однак відкладати рішення теж небезпечно. Reuters раніше повідомляв, що нова програма на $8,2 млрд має замінити нинішню рамку та допомогти перекрити оцінюваний розрив фінансування на 2026–2029 роки, а погодження фонду прив’язане до «prior actions» і запевнень донорів. Відтак затримка в податках може ланцюжком вдарити по всьому пакету фінансова підтримка.
Найреалістичніший компроміс — «пом’якшення без капітуляції»: частина новацій запрацює пізніше, частина — вибірково, а уряд принесе МВФ інші джерела доходів або кращу адміністрацію зборів. Це менш токсично для бізнесу, але зберігає логіку фонду: база має ширшати.
Проте такий компроміс потребує довіри до виконання. МВФ не раз наголошував, що Україні важлива прогнозованість і реформи інституцій, а не одноразові «латки». У мовi фонду це називається структурні маяки — і податки лише один із них поруч з антикорупційними й управлінськими кроками.
Для підприємців головне питання просте: чи не стане підвищення податків «платою авансом», яка не принесе стабільності завтра. Для держави — чи вдасться зменшити дефіцит бюджету так, щоб не задушити економіку. Для МВФ — чи достатньо смілива політика, аби фінансування було не «на місяць», а на чотири роки.
На горизонті — ризик роздвоєння: або податкову реформу проведуть швидко, але грубо, або зроблять м’якою, але такою, що не задовольнить кредитора. У першому варіанті виростає тінь; у другому — зростає залежність від донорів і потреба «просити ще». Обидва сценарії дорогі.
Тому ключовий тест найближчих тижнів — не лише текст законопроєкту, а й комунікація. Якщо влада чесно пояснить, кого зачіпає податкова реформа, які запобіжники для малого бізнесу і як це прив’язано до кредит МВФ, шанс на спокійне голосування зросте. Якщо ні — суперечка стане символом «податків заради МВФ».
У підсумку питання звучить ширше за один закон: якою має бути фіскальна консолідація країни, що воює, і де межа між справедливим внеском та економічним виснаженням. Від відповіді залежить не тільки транш 8,1 млрд доларів, а й довіра бізнесу до держави у 2026–2027 роках.
