Нова програма співпраці з Міжнародний валютний фонд стала одним із ключових економічних рішень для України в умовах війни та глибокої фінансової нестабільності. Йдеться про чотирирічне фінансування загальним обсягом 8,1 млрд доларів, яке має підтримати державний бюджет, валютні резерви та макроекономічну стабільність.
Втім, ці кошти не надходять автоматично. Кожен транш залежить від виконання конкретних умов — так званих структурних маяків. Уже на 2026 рік заплановано 12 обов’язкових кроків, які держава має реалізувати, аби продовжити співпрацю та отримати наступні виплати.
Ці умови охоплюють практично всі сфери економіки: податкову систему, банківський сектор, державні фінанси, антикорупційну політику та валютний ринок. Фактично йдеться про масштабну трансформацію економічної моделі країни.
Для громадян це означає не лише макроекономічні рішення на рівні уряду та Нацбанку, а й цілком відчутні зміни у щоденному житті — від податків для ФОПів до тарифів на газ і електроенергію.
Податки зростатимуть: що зміниться для бізнесу та громадян
Однією з перших вимог стало ухвалення пакета податкових змін. До кінця березня мають бути прийняті рішення щодо оподаткування доходів від цифрових платформ, міжнародних посилок та розширення бази ПДВ.
Зокрема, планується запровадити оподаткування доходів, отриманих через онлайн-платформи на кшталт сервісів оголошень. Фактично це означає, що додаткові доходи громадян, отримані через цифрову торгівлю, опиняться в полі зору податкових органів.
Окремим пунктом стане скасування порогу для оподаткування міжнародних посилок. Це рішення може вдарити по малому імпорту та покупках із закордонних маркетплейсів, адже додаткові податкові платежі зроблять товари дорожчими.
З 1 січня 2027 року планується запровадити ПДВ для ФОПів із річним оборотом від 4 млн гривень. Це суттєво змінить правила гри для малого бізнесу, який звик працювати в умовах спрощеної системи.
Також можливе підвищення базової ставки ПДВ, яка нині становить 20%. Якщо доходи бюджету зменшаться або економічне зростання сповільниться, влада розглядає саме цей інструмент як найбільш ефективний для швидкого наповнення бюджету. Підвищення ПДВ автоматично позначиться на цінах більшості товарів і послуг.
Водночас передбачено боротьбу з ухиленням від сплати корпоративного податку та скасування окремих пільг для іноземних компаній. Таким чином держава намагається розширити податкову базу та зменшити дефіцит бюджету без виключної опори на зовнішні запозичення.
Комунальні тарифи: повернення до ринкових цін
Ще одна чутлива тема — тарифи на газ, електроенергію, опалення та гарячу воду. Згідно з домовленостями, після завершення війни вони мають поступово зрости до рівня, який повністю відображає ринкові умови.
До кінця червня 2026 року уряд повинен затвердити дорожню карту підвищення тарифів. Це буде поетапний процес, однак його часові рамки обмежені — відкладати рішення надовго не планують.
Ідея полягає у відновленні повноцінної конкуренції на енергетичних ринках та зменшенні прихованих бюджетних дотацій. Нинішня модель, коли держава частково компенсує реальну вартість енергоресурсів, створює фінансовий тиск на бюджет.
Водночас передбачено перегляд системи субсидій. Підтримка вразливих домогосподарств має зберегтися, але стане більш адресною. Це означає ретельнішу перевірку доходів та майнового стану отримувачів допомоги.
Для більшості громадян підвищення тарифів означатиме зростання витрат на комуналку. Питання лише в темпах цього зростання та ефективності соціального захисту.
Продаж держбанків і боргова стратегія
Скорочення частки держави у банківському секторі — ще один важливий пункт програми. Планується продаж двох банків — Sense Bank та Укргазбанк.
До кінця березня в цих установах мають бути призначені міжнародно визнані фінансові консультанти. Вони готуватимуть банки до приватизації та шукатимуть потенційних інвесторів.
Продаж держбанків розглядається як спосіб підвищити ефективність управління, залучити інвестиції та зменшити ризики політичного впливу на фінансову систему.
Окремо стоїть питання зовнішнього боргу. Україна продовжить переговори з кредиторами щодо реструктуризації зобов’язань, щоб знизити боргове навантаження.
Водночас статус Фонду як привілейованого кредитора означає, що борг перед ним не підлягає списанню чи перегляду. Його обслуговування має пріоритет перед іншими зовнішніми зобов’язаннями.
Антикорупційна інфраструктура під пильним наглядом
У програмі окремо наголошується на необхідності збереження незалежності антикорупційних органів. Питання функціонування НАБУ, САП і Вищого антикорупційного суду залишається у фокусі міжнародних партнерів.
Будь-які спроби обмежити їхню автономію можуть підірвати довіру до реформ і поставити під загрозу подальше фінансування. Саме тому антикорупційна політика розглядається не як формальність, а як фундамент співпраці.
Резонансні скандали в державних компаніях також посилили увагу до якості корпоративного управління. Від ефективності контролю за державними підприємствами залежить не лише імідж країни, а й реальні бюджетні надходження.
Фонд очікує посилення механізмів фінансового моніторингу та боротьби з відмиванням коштів. Це має зменшити системні ризики та підвищити прозорість економіки.
Антикорупційна складова програми є сигналом, що фінансова підтримка нерозривно пов’язана з якістю інституційних змін.
Валютний курс і сценарії завершення війни
Грошово-кредитна політика повинна залишатися жорсткою до досягнення цільового рівня інфляції 5%. Національний банк поступово рухатиметься до повноцінного режиму інфляційного таргетування з більш гнучким валютним курсом.
Поки що валютний курс контролюється регулятором, однак коридор коливань може змінюватися. Більша гнучкість розглядається як інструмент для захисту резервів і адаптації до зовнішніх шоків.
Програма базується на припущенні, що активна фаза війни завершиться у 2026 році. У разі зміни безпекової ситуації економічні параметри можуть бути переглянуті.
Негативний сценарій передбачає затяжний конфлікт до 2028 року, що означатиме додатковий тиск на бюджет, валютний курс і соціальні витрати.
Таким чином, нова програма МВФ — це не лише фінансова підтримка, а й дорожня карта складних рішень. Вона передбачає підвищення податків, зростання тарифів, структурні реформи та сувору бюджетну дисципліну. Для країни це шанс зберегти макрофінансову стабільність, а для громадян — період непростих, але визначальних змін.
