Північна Корея десятиліттями залишалася однією з найбільш закритих держав світу, а її дороги були символом цієї ізоляції. Кадри з Пхеньяна нерідко вражали іноземців майже повною відсутністю автомобілів: широкі проспекти, мінімум руху та поодинокі машини, які здебільшого належали державним структурам або військовим. Саме тому новини про різке зростання кількості автомобілів у країні викликали великий резонанс у світі.
За даними Reuters, влада КНДР фактично пом’якшила багаторічні обмеження на володіння приватними авто. Тепер громадяни, які мають водійське посвідчення, можуть придбати один автомобіль на сім’ю через дилерів, сертифікованих державою. Для країни, де приватна власність десятиліттями була жорстко контрольованою, це рішення виглядає майже революційним.
Ще донедавна володіння автомобілем у Північній Кореї було привілеєм вузького кола людей. Машини могли мати високопосадовці, військове керівництво або особи, наближені до державної еліти. Для пересічного громадянина власне авто залишалося практично недосяжною мрією. Саме тому дороги країни виглядали настільки порожніми, що іноземні журналісти часто порівнювали їх із декораціями до постапокаліптичних фільмів.
Однак останніми роками ситуація почала змінюватися. Туристи, які побували в Пхеньяні, повідомляють, що рух на дорогах став набагато активнішим. Ба більше, у столиці вже фіксують затори та проблеми з паркуванням — явища, які ще кілька років тому здавалися для КНДР неможливими.
Однією з причин такого стрибка стало поступове формування в країні нового заможного прошарку населення. Попри міжнародні санкції та економічну ізоляцію, у Північній Кореї існують люди, які мають доступ до грошей через торгівлю, державні проєкти або напівофіційний бізнес. Саме вони стали першими покупцями приватних автомобілів після послаблення правил.
Головним постачальником машин для північнокорейського ринку залишається Китай. Саме китайські бренди найчастіше потрапляють до країни через торговельні канали. Водночас туристи вже помічали на вулицях Пхеньяна автомобілі Chery, Geely, а також преміальні BMW та Audi. Присутність німецьких брендів викликала окрему хвилю запитань, адже представники BMW і Audi заявили журналістам, що не знають, як їхні автомобілі опинилися у КНДР.
Експерти припускають, що частина дорогих машин могла потрапити до країни через треті держави або схеми паралельного імпорту. Для влади КНДР дорогі автомобілі давно стали не лише транспортом, а й символом статусу та демонстрацією певного рівня добробуту.
Ще одним важливим сигналом змін стало різке зростання попиту на автомобільні товари. Зокрема, поставки шин для легкових авто збільшилися на 88% порівняно з середніми показниками до пандемії COVID-19. Це свідчить не лише про появу нових машин, а й про поступове формування цілої автомобільної інфраструктури.
На вулицях країни дедалі частіше можна побачити автомобілі з жовтими номерними знаками. Саме вони позначають приватну власність на транспортний засіб. Для мешканців КНДР такі номери стали своєрідним символом нової епохи — епохи, коли особистий автомобіль перестає бути недосяжною розкішшю.
Водночас експерти наголошують, що автомобільний бум у Північній Кореї не означає кардинального покращення рівня життя всього населення. Для більшості громадян країни власне авто досі залишається занадто дорогим. Крім того, КНДР має серйозні проблеми з паливом, дорожньою інфраструктурою та технічним обслуговуванням транспорту.
Проте навіть часткове відкриття ринку приватних автомобілів може свідчити про поступову трансформацію економічної моделі держави. Влада, ймовірно, намагається стимулювати внутрішній ринок і створити хоча б обмежений простір для приватної ініціативи. Для країни, яка десятиліттями жила в умовах тотального контролю, це вже помітний крок.
Цікаво, що на тлі змін у Північній Кореї інші азійські країни також демонструють власні автомобільні тенденції. Наприклад, у Японії найбільшою популярністю користуються компактні кей-кари — невеликі автомобілі з економічними двигунами об’ємом до 660 кубічних сантиметрів. Лідером японського ринку у 2026 році став Honda N-Box, який приваблює покупців просторим салоном і низькою витратою пального.
Для Північної Кореї подібний сценарій також міг би стати реальністю в майбутньому. Компактні та економічні авто могли б краще відповідати умовам країни з обмеженими ресурсами. Але поки що автомобільний ринок КНДР лише починає формуватися, а його розвиток залишається тісно пов’язаним із політичними рішеннями та міжнародною ситуацією.
Сьогодні ж головне питання полягає в іншому: чи стане поява приватних автомобілів ознакою реальних змін у житті північнокорейського суспільства, чи це лише контрольоване послаблення, яке не змінить суті системи. Але факт залишається незаперечним — країна, яку світ звик бачити з майже порожніми дорогами, поступово змінює свій вигляд.
