Володимир Путін несподівано висловив готовність до зустрічі із президентом України Володимиром Зеленським. Але — з характерною для Кремля застережною формулою. Російський лідер зазначив, що «в цілому» не має нічого проти, однак наголосив: необхідно створити «певні умови», і нинішня ситуація «далека від задовільної».
Заява Путіна з’явилась після його зустрічі з президентом Об’єднаних Арабських Еміратів, шейхом Мохаммедом бін Зайєдом Аль Нахаяном. На фоні цієї розмови глава Кремля також озвучив можливе місце зустрічі з Дональдом Трампом — ті ж самі ОАЕ, можливо вже наступного тижня.
Такі дипломатичні жести виглядають як бажання Росії створити враження готовності до діалогу, не беручи на себе жодних реальних зобов’язань. Фраза про те, що «певні умови мають бути створені», — класична кремлівська конструкція, за якою може ховатися все що завгодно: від територіальних поступок до політичної капітуляції Києва.
Що означають ці «умови»?
Путін не уточнив, які саме передумови він вважає необхідними для перемовин із Зеленським. Але досвід попередніх місяців демонструє: під цим можуть матися на увазі ультимативні вимоги Кремля — наприклад, визнання «нових територіальних реалій», нейтралітет України або обмеження на військову допомогу з боку Заходу.
Водночас російська сторона чітко дала зрозуміти, що поки готова обговорювати лише зустріч із Трампом. Як заявив помічник Путіна Юрій Ушаков, жодних домовленостей про тристоронній формат за участі Зеленського досягнуто не було.
Зеленський координує дії з ЄС
На фоні заяв Путіна, український президент Володимир Зеленський провів низку термінових консультацій із лідерами Європейського Союзу: канцлером Німеччини Фрідріхом Мерцем, президентом Франції Еммануелем Макроном та головою Єврокомісії Урсулою фон дер Ляєн.
Українська дипломатія чітко наголошує: будь-який процес мирного врегулювання має відбуватись за участі України, з обов’язковими гарантіями з боку ЄС. Зеленський також підкреслив: необхідно знайти формат зустрічі на рівні лідерів, здатний принести «стійкий і справедливий мир».
США тиснуть на Москву
Нинішній етап переговорів відбувається на фоні дедлайнів, встановлених Дональдом Трампом. Колишній президент США вимагає від Кремля поступок, погрожуючи новими санкціями. Минулого тижня він вже оголосив про підвищення мит на Індію через закупівлю російської нафти. Очікується, що цього тижня США можуть ввести новий пакет обмежень, якщо не буде прогресу.
Після п’ятої зустрічі між спеціальним посланцем Трампа Стівом Віткоффом і Путіним, американська сторона заявила про певне «розуміння позицій», однак в офіційних заявах не було жодної конкретики.
Три паралельні треки: Трамп, Європа, Україна
Зараз формується кілька паралельних переговорних напрямів:
- Вашингтон – Москва: двосторонній канал із намаганнями Трампа отримати «угоду століття».
- Київ – ЄС: спільна координація позицій, аби не допустити форматів без участі України.
- Туреччина – як майданчик: потенційний нейтральний посередник для будь-яких переговорів.
У цьому складному трикутнику головна небезпека — можливість того, що Росія і США домовляться без участі України. Це б поставило під сумнів легітимність будь-яких результатів.
Чому Кремль говорить, але не діє?
Аналітики вважають, що заява Путіна — радше політична маніпуляція, ніж реальний намір. Вона покликана створити образ відкритості Кремля до переговорів, паралельно з відволіканням уваги від продовження військових злочинів на фронті.
У той самий день, коли Путін говорив про «умови для зустрічі», російські війська знову атакували українські міста. Це свідчить про те, що дипломатичні сигнали не мають нічого спільного з реальними кроками до деескалації.
Україні не варто розцінювати заяви Путіна як ознаку змін у позиції Кремля. За відсутності конкретики, вимог Росії і припинення бойових дій — такі сигнали слід сприймати лише як елемент гри.
Зеленський і союзники правильно роблять, що наполягають на чітких умовах: повна участь України у всіх форматах, підтримка з боку ЄС, і жодних кулуарних домовленостей без легітимних гарантій миру.
