З перших днів повномасштабного вторгнення в Україну в лютому 2022 року Володимир Путін прагнув завершити війну на власних умовах, поєднуючи воєнну ескалацію із дипломатичними маневрами, що мали б створити ілюзію реального прогресу в мирному врегулюванні.
Цього тижня Путін ще раз продемонстрував здатність відбивати міжнародний тиск: попри вимоги Києва та Європейського Союзу про безумовне припинення вогню, а також попередні наміри адміністрації США наполягати на перемир’ї, Путіну вкотре вдалося зберегти контроль над порядком денним переговорів, відстоюючи тезу про необхідність попереднього обговорення “корінних причин” кризи, до яких він відносить просування НАТО на Схід і політичний розвиток України.
Після майже двогодинної телефонної розмови з Трампом президент РФ офіційно оголосив про готовність працювати над “меморандумом можливого майбутнього мирного договору” з Україною, проте жодного слова не сказав про негайне припинення вогню.
На брифінгу в Сочі він вкотре повторив, що миру потребує усунення причин конфлікту, жодної згадки про військові паузи не було. Кремль також повідомив про намір обговорити дев’яти–на–дев’ять обмін полоненими між США і Росією — пропозицію, що викликала здивування, адже досі обміни обмежувалися переважно одно–на–одно випадками.
Для Трампа, який упродовж року обіцяв закінчити війну “в один день”, такий результат став дипломатичним виграшем Путіна: американський лідер відкликав ультимативне вимогу перемир’я й натомість заявив, що “лише сторони конфлікту можуть знати всі деталі майбутніх домовленостей”.
Крім того, Трамп відступив від намірів накладати нові санкції на Росію, пояснивши, що економічне відновлення можливе лише після припинення “кривавого потоку” — і навіть погодив, що Ватикан може стати господарем майбутніх перемовин. Така заява розчарувала Київ та його європейських партнерів, які наполягали на поєднанні припинення вогню з жорсткими санкційними заходами.
Президент України Володимир Зеленський, який упродовж дня провів дві розмови з Трампом — до та після дзвінка з Путіним, — підтвердив, що Київ відкритий до прямих переговорів, але не відступиться від суверенітету і ніколи не здасть жодної п’ядей української землі в обмін на декларативні обіцянки.
Він також вимагав, аби США та європейські країни були повноцінними гарантами будь–яких домовленостей, а не передавали процес Москві без присутності Заходу. За його словами, невідомо, чи Сполучені Штати разом із ЄС посилять санкції проти РФ, і саме від цього залежить, “чи матиме Кремль гроші на продовження війни”.
Трамп у своїй заяві акцентував на економічних перспективах, заявивши, що після припинення війни “між Росією та США може розгорнутися великомасштабна торгівля” й “створюватися величезна кількість робочих місць”. Він повторив тези Путіна про взаємовигідне співробітництво, між тим не надав жодних гарантій щодо зняття чинних санкцій ЄС і США. Це свідчить про розрив між широкими геополітичними амбіціями Кремля та реальними економічними можливостями Росії у нинішніх умовах.
Санкції, запроваджені Заходом проти РФ, неодноразово давали сильний удар по російській економіці: падіння експорту енергоносіїв, девальвація рубля, зростання інфляції та скорочення іноземних інвестицій. Водночас російська економіка показала здатність адаптуватися: торгівля з Китаєм досягла рекордних обсягів, а військові витрати залишаються невпинними, підтримуючи щонайменше мінімальний рівень зростання близько 1,5 % на рік. Кремль примудряється компенсувати втрати доходів за рахунок підвищення податків на енергетичні компанії та реструктуризації бюджетних пріоритетів.
Експерти вважають, що в довгостроковій перспективі Путін розраховує на те, що постійний тиск Заходу, поєднаний із політикою “заморожування” діалогу, посилить енергетичну та технологічну автономію Росії та допоможе їй втягнути світ у поступове зняття санкцій за рахунок тривалих перемовин. Професор Сам Ґрин із Королівського коледжу Лондона зазначає, що якщо Трамп відмовиться від власних вимог заради “нормалізації відносин”, Кремль може отримати економічні преференції без істотних поступок.
Отже, “дипломатична перемога” Путіна в останній розмові з Трампом отримала економічний “кавет”: США пообіцяли підтримати торгівлю з Росією лише після “кривавого припинення” бойових дій, але без чітких гарантій щодо санкцій. Поки жодна зі сторін не готова дати остаточну відповідь на питання, чи можливо домовитися про тривалий мир, не втративши власних інтересів. В умовах, коли на фронті Росія просувається в Східній Донеччині, а Захід вагався між санкційними живами та дипломатичними уступками, результат цих багатосторонніх маневрів може визначити подальшу траєкторію не лише війни в Україні, а й глобального протистояння між Кремлем і Заходом.
