Повномасштабна війна проти України може стати для Росії не просто затяжним військовим конфліктом, а подією, яка визначить майбутнє країни на десятиліття вперед. Саме такого висновку дійшов журналіст-міжнародник Ренцо Чіанфанеллі у своїй авторській статті для італо-американського видання La Voce di New York. На його думку, нинішня ситуація дедалі більше нагадує події середини XIX століття, коли поразка Російської імперії у Кримській війні стала початком тривалого періоду її ослаблення.
Автор проводить історичну паралель між війною 1853–1856 років і сучасним вторгненням Росії в Україну. Тоді військова невдача не лише завдала удару по міжнародному авторитету імперії, а й оголила глибокі внутрішні проблеми — економічну відсталість, технологічне відставання, кризу державного управління та дипломатичну ізоляцію.
Після завершення Кримської війни імператор Олександр II був змушений розпочати масштабні реформи. Попри те, що вони частково модернізували державу, повністю подолати накопичені проблеми не вдалося. Більше того, ці зміни запустили процеси, які згодом призвели до ослаблення самодержавної системи.
На думку Чіанфанеллі, сучасна Росія ризикує повторити цей історичний сценарій.
Кремль розраховував на швидку перемогу, але зіткнувся із затяжною війною
Журналіст зазначає, що російське керівництво очікувало стрімкого досягнення своїх військових цілей. Натомість конфлікт перетворився на виснажливу війну, яка потребує дедалі більших людських, фінансових і військових ресурсів.
За оцінкою автора, протягом останнього року російські війська так і не змогли досягти вирішального просування на фронті, попри значні витрати сил і техніки. Водночас Росія продовжує зазнавати серйозних втрат.
Україна, своєю чергою, значно розширила можливості для завдання ударів по військовій інфраструктурі на території Росії. Завдяки використанню далекобійних безпілотників українські сили уражають об'єкти на значній відстані від лінії фронту, зокрема й у Сибіру, що ще кілька років тому здавалося малоймовірним.
На думку оглядача, це свідчить про те, що війна дедалі більше набуває характеру протистояння на виснаження, де ключову роль відіграють економічний потенціал, технологічний розвиток і стійкість державних інституцій.
Геополітичні наслідки вже стають очевидними
Чіанфанеллі переконаний, що наслідки війни давно вийшли далеко за межі поля бою. Одним із головних результатів конфлікту він називає зміну позицій Росії на міжнародній арені.
За словами журналіста, сподівання Володимира Путіна відновити статус Росії як світової наддержави, здатної взаємодіяти зі Сполученими Штатами та Китаєм на рівних, поступово втрачають реальні підстави.
Автор зазначає, що Москва стає дедалі залежнішою від Пекіна. Ця залежність проявляється у сфері торгівлі, фінансового співробітництва, дипломатичної підтримки та міжнародної політики.
Попри офіційні заяви про рівноправне стратегічне партнерство, фактичний баланс сил поступово змінюється. Китайська економіка суттєво перевершує російську за масштабами, а вплив Пекіна у світовій економіці та політиці продовжує зростати. У результаті Росія дедалі більше ризикує опинитися в ролі молодшого партнера.
Саме цей процес, на думку автора, може стати одним із найсерйозніших довгострокових наслідків нинішньої війни.
На відміну від XIX століття, масштабних реформ чекати не варто
Ще однією важливою відмінністю сучасної ситуації журналіст називає реакцію російської влади на виклики.
Якщо після поразки у Кримській війні керівництво імперії було змушене розпочати масштабні реформи, то нинішня влада, на думку Чіанфанеллі, обрала зовсім інший шлях.
Йдеться про подальшу централізацію влади, посилення ролі силових структур, розширення механізмів внутрішнього контролю та продовження мобілізаційної політики.
На думку журналіста, така стратегія може дозволити нинішній політичній системі існувати ще тривалий час. Проте вона навряд чи здатна забезпечити відновлення економічної життєздатності країни або повернути їй стратегічну самостійність.
Відсутність глибоких реформ лише підвищує ризики поступового ослаблення держави у довгостроковій перспективі.
Історія свідчить, що затяжні війни рідко зміцнюють авторитарні режими
Окрему увагу автор приділяє історичним закономірностям. Він наголошує, що тривалі війни без переконливого результату рідко стають джерелом довгострокового зміцнення авторитарних режимів.
Навпаки, такі конфлікти поступово виснажують економіку, скорочують доступні ресурси, звужують простір для політичних рішень і підривають довіру, на якій тримається влада.
Навіть якщо ці процеси розгортаються повільно, вони можуть кардинально змінити становище держави через роки після завершення активної фази війни.
На думку Чіанфанеллі, саме тому реальні наслідки нинішнього конфлікту можуть проявитися значно пізніше, ніж завершаться бойові дії.
Війна може стати історичним рубежем для Росії
Підсумовуючи свої висновки, оглядач зазначає, що нинішня війна цілком може увійти в історію як подія, яка докорінно змінила місце Росії у світовій системі.
Навіть якщо конфлікт не завершиться формальною військовою поразкою Москви, його стратегічні наслідки можуть виявитися співставними з результатами Кримської війни XIX століття. Росія ризикує остаточно втратити статус самостійного центру сили та опинитися у тривалій залежності від Китаю — насамперед в економічній, політичній та зовнішньополітичній сферах.
Подібної думки раніше дотримувався й британський історик Норман Девіс. Він вважає, що повномасштабна агресія проти України вже стала стратегічною помилкою Володимира Путіна. На його переконання, спроба відновити імперський вплив призвела до протилежного результату, а сама війна може прискорити процеси внутрішнього ослаблення Росії.
Таким чином, дедалі більше міжнародних експертів сходяться на думці, що головні наслідки нинішньої війни визначатимуться не лише ситуацією на полі бою. Значно важливішими можуть стати довгострокові зміни в економіці, міжнародному становищі та здатності Росії зберігати самостійну роль у глобальній політиці в найближчі десятиліття.
