Нагадування про минулий конфлікт є постійним. Солдати, які копають окопи на південному фронті, відкопують кістки нацистських солдатів. Цивільне населення, яке шукає притулку від російських безпілотників і ракет, стрясає пил з бомбосховищ часів Другої світової війни, а влада натрапляє на винищувачі "Харрикейн" британського виробництва, поховані на околицях Києва.
Тим часом російська пропагандистська мережа представляє повномасштабне вторгнення Москви як хрестовий похід проти відродження нацизму на Заході - власної "Великої Вітчизняної війни" президента Владіміра Путіна.
Зараз, коли Росія наступає на укріплене українське місто Авдіївка, історія - цього разу недавня - може знову повторитися. Москва підготувала підґрунтя для чергового кривавого протистояння на Донбасі, що нагадує її відчайдушний наступ на Бахмут, зруйноване місто, яке тепер є синонімом російської доктрини руйнування з масовими жертвами.
Олександр Мережко, член українського парламенту і голова комітету у закордонних справах, сказав, що Москва "може спробувати повторити ситуацію з Бахмутом, і вона готова пожертвувати багатьма своїми людськими життями".
"Як диктатору, йому відчайдушно потрібно показати будь-який "успіх" на фронті російському населенню напередодні президентських виборів", - сказав Мережко про Путіна.
Перший крок Росії в Авдіївці на початку жовтня - укріпленому населеному пункті на околиці Донецька, який з 2014 року є центром керованого Москвою сепаратистського повстання проти Києва - виявився дорогою поразкою: українські війська заявляють про тисячі вбитих російських солдатів і сотні одиниць знищеної військової техніки.
Московські війська продовжували наступати протягом наступних тижнів, атакуючи через слабкий вогонь українських військ і захоплюючи територію навколо північного і південного флангів Авдіївки, а також просуваючись до автомобільних і залізничних артерій, які постачають стратегічний населений пункт.
Небезпека не нова. Авдіївка була центром бойових дій протягом усього повномасштабного вторгнення, і навіть відтоді, як московські війська вперше увійшли на українську територію в Криму та на Донбасі в 2014 році.
У березні Олексій Дмитрашківський, речник українського військового командування "Таврія", повторив журналістам попередження Міністерства оборони Великої Британії про нестабільну позицію Авдіївки: "Ворог постійно намагається оточити місто Авдіївку. Я повністю згоден з моїми колегами з Великої Британії, що Авдіївка може незабаром стати другим Бахмутом".
У середу Інститут дослідження війни (ISW) повідомив, що наступ російських військ на Авдіївку триває, і вони "підтвердили просування" на північний захід міста. Російські мілблогери також заявили про захоплення терикону на північному заході міста, який може забезпечити вогневий контроль над великою територією внизу. Українські офіційні особи заявляють, що терикон залишається спірним питанням.
ISW охарактеризував російський наступ як "фіксуючу операцію", спрямовану на відволікання уваги і ресурсів від власного наступу України на південному сході Запорізької та Донецької областей. Аналітичний центр також заявив, що нинішнє російське угруповання навколо Авдіївки навряд чи зможе оточити місто.
Павло Лузін, російський політичний аналітик і запрошений науковий співробітник Школи права і дипломатії Флетчера, сказав, що, незважаючи на ресурси, виділені на Авдіївську операцію, російські сили не демонструють жодних ознак еволюції.
"Немає нічого нового, жодних нових можливостей, - сказав він. "Лише локальна концентрація сили і величезні втрати".
"Єдине обґрунтування тут: Росія хоче покращити свою переговорну позицію за будь-яку ціну", - додав Лузін.
Бахмут мав певну стратегічну цінність, хоча в кінцевому підсумку це було затьмарено його політичним значенням. Зрештою, падіння міста під контролем російських військ на чолі з найманцями "Вагнера" дало Кремлю і покійному фінансисту "Вагнера" Євгену Пригожину привід для святкування. Для України знекровлення російських наступаючих сил і доказ рішучості Києва утримувати позиції були однаково важливими.
Авдіївка, можливо, має більшу стратегічну цінність, ніж Бахмут. Утримання цього населеного пункту ставить українську армію на околиці Донецька, що є ключовою політичною та логістичною метою для обох сторін.
Якщо Росія зможе захопити Авдіївку, це зітре проблемний український виступ на лінії фронту і потенційно відкриє шлях до українського міста Краматорськ, яке стало адміністративною столицею підконтрольної Україні Донецької області, приблизно за 43 милі на північ.
Путін і його міністр оборони Сергій Шойгу, схоже, применшують значення поточної операції, описуючи великий наступ як "активну оборону". Але, як і в Бахмуті, результат нової атаки може мати вплив на подальший перебіг війни.
"Оскільки український контрнаступ, який так широко розрекламований, поки що не зміг прорвати витончену оборону Росії на південному фронті, знищення наступального потенціалу Росії на Авдіївському фронті принаймні зменшить можливість будь-яких великих російських проривів протягом наступних зимових місяців", - написала цього тижня Олівія Янчик з аналітичного центру Атлантичної ради.
"Водночас, готовність Кремля пожертвувати такою кількістю солдатів заради обмежених цілей є нагадуванням про те, що Путін залишається непохитним і повністю відданим перемозі в Україні".
