У червні 2023 року Україна зазнала ще одного удару від війни – руйнування дамби «Каховка». Вибух, який стався в ранкові години 6 червня, призвів до масштабного затоплення міст та селищ уздовж Дніпра. Однак, окрім негайних гуманітарних наслідків, новітні дослідження показали, що руйнування цієї величезної споруди спричинило вивільнення великої кількості важких металів, що накопичувалися у осаді ставку. За оцінками вчених, понад 90 000 тонн токсичних речовин, зокрема нікелю, цинку, міді, арсену та кобальту, можуть стати «часовою бомбою», яка загрожує забрудненням водних ресурсів, аграрних земель і навіть морських екосистем.
Вибух дамби, споруди радянської епохи, яка знаходилася під контролем Росії з початку повномасштабного вторгнення, спричинив потужний потік води, що миттєво затопив ряд міст як під контролем України, так і російською владою. Масштабні евакуації та загибель десятків людей стали першими наслідками катастрофи. Проте головна загроза полягає в тому, що потік води з великого ставку вивільнив осад, який до того міг утримувати важкі метали на молекулярному рівні. Тепер же, коли вода відпливла, ці токсичні речовини ризикують потрапити до водопостачання, забруднити родючі землі та, зрештою, потрапити у харчову ланцюг.
За даними дослідників, руйнування дамби призвело до значного порушення екологічної рівноваги. Під час повінь у річкових системах з'явилися високі концентрації забруднюючих речовин. На численних контрольних пунктах вздовж Дніпра фіксувалися підвищені рівні нікелю та цинку – елементів, що використовуються у виробництві захисних покриттів для металевих деталей. При надмірному впливі ці метали можуть стати небезпечними для людини, завдаючи шкоди мозку, печінці, імунній системі та серцево-судинній системі, а також спричиняти вроджені вади.
Супутниковий знімок Каховської греблі та ГЕС у середу 7 червня 2023 року. Maxar Technologies
Крім того, при затопленні промислових підприємств, фабрик і міст, у воду потрапляють інші забруднюючі речовини – неочищені стічні води, відходи виробництва та навіть міські відходи. Це ще більше ускладнює ситуацію, адже екологічні системи вздовж річкового берегу та в Чорному морі зазнають великої небезпеки. Оскільки Дніпро є основним джерелом питної води для мільйонів українців, тривалі наслідки цієї екологічної катастрофи можуть стати вирішальними для здоров’я населення і продовольчої безпеки країни.
Окрім безпосереднього впливу на водні ресурси, вчені попереджають про можливість того, що забруднювачі можуть бути асимільовані рослинністю. Коли вода знову затопить ґрунт, важкі метали можуть потрапити в їжу, яку споживають місцеві мешканці, і таким чином увійти у харчову ланцюг. Цей процес може стати особливо небезпечним для тих регіонів, де сільське господарство є основним джерелом добробуту, і де відсутня належна система моніторингу забруднення.
За словами однієї з авторок дослідження, Олександри Шумілової, останні результати показали, що ризик потрапляння токсичних речовин у систему водопостачання значно зростає через природну ерозію осадів на дні ставку. Цей процес може активізуватися під час сезонних повеней або дощів, коли частина забруднень, що зберігалися в осаді, змивається у річку. Створення двох бар’єрів довжиною близько дев’яти миль кожен, які могли б розділити зони, що регулярно затоплюються, є одним із запропонованих заходів щодо запобігання подальшому поширенню важких металів. Проте, розпочати такі роботи неможливо, поки тривають бойові дії, оскільки регіон залишається під контролем Росії та зон конфлікту.
Екологічні експерти зазначають, що руйнування дамби стало «однією з найнебезпечніших екологічних катастроф» війни в Україні. Doug Weir, директор Conflict and Environment Observatory з Великобританії, підкреслює, що відновлення та охорона екосистем після таких інцидентів потребує значних ресурсів та часу, а постійні бойові дії не дозволяють спрямувати належну увагу на екологічну реставрацію. Він застерігає, що у разі повторного ураження подібними заходами інші дамби можуть стати джерелом ще більшої екологічної катастрофи, що матиме далекосяжні наслідки не тільки для України, а й для всього регіону.
Незважаючи на те, що деякі місцеві види флори вже почали відновлюватися на раніше затоплених територіях, дослідники попереджають про можливість появи інвазивних, агресивних видів рослин, які можуть ще більше порушити природний баланс в цих районах. Деякі фотографії, опубліковані дослідниками у 2024 році, показують сліди диких тварин та рідку рослинність, що проростає на оголених ділянках ставку, що може свідчити про початок відновлення природи, але водночас ставити під загрозу місцеву екологію, якщо забруднення не буде зупинено.
Евакуація мирного населення після підриву Каховської ГЕС. Фото з Архіву
Велика частина південноукраїнського міста Херсон залишилася під водою в середу після руйнування Каховської дамби на річці Дніпро. Олексій Філіппов/Agence France-Presse — Getty Images
Водночас, після затоплення люди повертаються до своїх домівок у прифронтових районах, незважаючи на очевидну небезпеку для їхнього здоров’я. Місцеві мешканці виявляють неабияку мужність, але експерти закликають не забувати про довгострокові наслідки – забруднення ґрунту, води та повітря може вплинути на здоров’я населення та економіку регіону. Організації, такі як Ecoaction, намагаються попередити місцевих жителів про ризики, пов’язані з мінними полями та забрудненими землями, але більшість людей занадто зайняті питаннями власного виживання, щоб приділити достатньо уваги екологічним проблемам.
За даними звіту ООН та українського уряду, загальна вартість збитків від вибуху дамби оцінюється майже у 14 мільярдів доларів. Проте, самі перспективи реконструкції та відновлення у постконфліктний період залишаються сумнівними, адже економічні та політичні виклики, спричинені війною, ускладнюють залучення необхідних ресурсів для екологічної реставрації. Крім того, постійна загроза бойових дій в регіоні не дає змоги ефективно планувати і впроваджувати довгострокові проекти з охорони довкілля.
У цьому контексті вчені наголошують, що захист дамб у зонах бойових дій повинен стати пріоритетом міжнародного права. Розуміння потенціалу таких інцидентів для створення масштабних та довгострокових екологічних наслідків має бути враховане при плануванні майбутніх заходів з безпеки, адже лише системний підхід до захисту критичної інфраструктури може знизити ризики майбутніх катастроф.
Наукова стаття, опублікована у журналі Science, присвячена пам’яті Льюдміли Шевцової, гідробіолога, яка загинула під час ракетного обстрілу Києва, стала свідченням значущості наукових досліджень у визначенні масштабів цієї екологічної катастрофи. Її робота, що стала частиною даних для дослідження, підкреслює важливість збереження наукового потенціалу навіть у найскладніших умовах війни.
Отже, руйнування дамби «Каховка» стало не лише символом руйнування інфраструктури та гуманітарної трагедії, але й початком серйозної екологічної кризи. Забруднення важкими металами, що вивільнилися з осаду, може мати катастрофічні наслідки для здоров’я населення, сільського господарства та водних ресурсів. Суміш індустріальних відходів, незабезпеченої очистки стічних вод і природної ерозії осадів створює потенційну «токсичну бомбу», яка лише чекає моменту для спрацьовування.
Руйнування Каховської дамби в Україні перетворило озеро за нею на величезний луг. Фінбар О'Райлі
Запорізьку атомну електростанцію, найбільшу в Європі, видно на фоні мілкого Каховського водосховища після обвалу дамби в Енергодарі, окупована Росією Україна, у вівторок, 27 червня 2023 року. Libkos
В умовах продовження війни та відсутності можливості безпечно почати масштабні заходи з відновлення, цей екологічний ризик стає одним із найбільших викликів для майбутнього України. Міжнародна спільнота повинна приділити особливу увагу захисту критичної інфраструктури та розробці стратегій, які дозволять мінімізувати довгострокові екологічні наслідки конфлікту. Це питання набуває особливого значення не лише для України, а й для всього регіону, адже річка Дніпро та Чорне море є життєво важливими для мільйонів людей.
Незважаючи на певні ознаки відновлення природи в окремих районах, залишаються серйозні ризики, пов’язані з появою інвазивних видів флори та фауни, які можуть ще більше порушити природний баланс. Слід пам’ятати, що будь-яка спроба реконструкції об’єктів гідроенергетики, як-от будівництво нової гідроелектростанції, може лише посилити негативний вплив на довкілля, тому планування таких заходів має проводитися з особливою обережністю та за участю міжнародних експертів.
З огляду на вищезазначене, руйнування дамби «Каховка» стає прикладом того, як військові дії можуть спричинити масштабні екологічні катастрофи, наслідки яких відчуватимуться протягом десятиліть. Водночас, повернення людей до небезпечних затоплених територій та невизначеність щодо подальших дій з боку державних органів підкреслюють нагальність вирішення цієї проблеми. Важливо, щоб міжнародна спільнота та українські урядовці зосередили свої зусилля на розробці комплексних заходів для моніторингу та ліквідації негативного впливу, адже лише у випадку системного підходу можна буде запобігти серйозним наслідкам для здоров’я населення та економічної стабільності регіону.
Через руйнування Каховської ГЕ, сотні тисяч риб, що мешкали у водосховищі почали масово гинути. Сергій Чалий
