Війна змінила все: від звичних побутових ритуалів до уявлення про майбутнє. Психологічна втома стала невід’ємною частиною буденності для багатьох українців. Постійні стреси, тривоги та невизначеність створюють середовище, де емоційне вигорання поширюється не лише серед тих, хто працює в умовах високих ризиків, а й серед звичайних людей.
Як повідомляє газета Дейком, кожен другий українець відчуває емоційне виснаження. Але чи є вихід із цього стану? Про це ми поговорили з Іриною Вовк, психологинею, яка працює з постраждалими від війни.
«Перше, що треба зробити – усвідомити, що ви втомилися»
Ірина Вовк працює в одному з кризових центрів Києва. Щодня вона чує історії людей, які пережили обстріли, втрату близьких або вимушене переселення. Вона каже:
«Перший і найважливіший крок до подолання вигорання – це визнати, що ви втомлені. Багато хто намагається ігнорувати втому, продовжуючи працювати, допомагати іншим. Але емоційний резерв не безмежний».
За її словами, є кілька ознак, які сигналізують про вигорання:
- Постійне відчуття виснаження навіть після відпочинку.
- Втрата інтересу до того, що раніше надихало.
- Роздратування та апатія.
- Фізичні прояви, як-от головний біль, безсоння чи проблеми зі шлунком.
«Коли людина починає усвідомлювати ці симптоми, вона робить перший крок до змін. Без усвідомлення проблеми неможливо знайти рішення», – додає Ірина.
Робота над собою: поради від фахівця
Ірина ділиться поетапним підходом, як працювати над своїм емоційним станом у складні часи.
- Пауза і рефлексія
- «Зупиніться, хоча б ненадовго. Поспостерігайте за своїм станом, відчуттями. Що саме викликає втому? Це фізичне виснаження, емоційний стрес чи суміш обох?» – каже Ірина.
- Вона радить записувати свої думки й емоції у щоденник, що дозволяє структурувати хаос у голові. Навіть 10 хвилин такої практики можуть допомогти усвідомити, де шукати корінь проблеми.
- Ставте реальні цілі
- Часто люди намагаються виконати все й одразу: робота, допомога родині, волонтерство. Але це шлях до швидкого вигорання.
- «Зосередьтеся на одному-двох завданнях, які реально виконати. Навчіться казати “ні” надмірному навантаженню», – радить вона.
- Практика турботи про себе
- «Часто українці вважають, що турбота про себе – це егоїзм. Але якщо ви виснажені, ви не зможете допомогти іншим», – підкреслює психологиня.
- Навіть прості речі – теплий чай, прогулянка парком, читання улюбленої книги – можуть повернути сили. Головне – робити це свідомо, як акт піклування про себе.
- Обмеження негативної інформації
- Ірина наголошує: постійний потік новин, особливо у час війни, може посилювати тривогу.
- «Залиште час на інформаційну дієту: обмежте читання новин до 10-15 хвилин на день. Зосередьтеся на перевірених джерелах, щоб уникнути зайвого стресу», – радить вона.
- Звернення за допомогою
- Багато хто боїться чи соромиться звертатися до психологів, але саме це може стати рятівним кроком.
- «Іноді достатньо одного сеансу, щоб зрозуміти, як рухатися далі. Психолог – це не суддя, а партнер, який допомагає вам знайти вихід», – зазначає Ірина.
Життєві історії: як працюють над собою інші
Своїми переживаннями поділилися ті, хто вже зіткнувся з емоційним вигоранням і знайшов спосіб впоратися.
Олена, волонтерка з Києва:
«Коли війна почалася, я працювала по 14 годин на день: збирала допомогу, сортувала речі, організовувала евакуацію. Через пів року я просто зламалася – фізично й емоційно. Звернулася до психолога, і він сказав: “Ти не зможеш допомагати іншим, якщо не допоможеш собі”. Я почала робити маленькі перерви: один день на тиждень для себе. Це змінило моє життя.»
Андрій, військовий медик:
«На передовій ти не маєш права на слабкість. Але після ротації я зрозумів, що почуваюся ніби порожнім. Мене дратувало все: шум, розмови, навіть близькі люди. Дружина наполягла, щоб я звернувся до психолога. Це врятувало наші стосунки і мене самого. Зараз я навчився розпізнавати свої межі й не соромлюся говорити, що мені потрібен відпочинок.»
Довгий шлях до зцілення
Ірина Вовк наголошує: емоційне вигорання не можна вилікувати за день чи тиждень. Це тривалий процес, який потребує терпіння.
«Головне – дозволити собі бути людиною, яка іноді втомлюється, іноді слабка. Це не робить вас гіршими. Навпаки, це ознака сили – визнати свою вразливість і працювати над нею», – підсумовує вона.
Українці сьогодні стоять перед складними викликами, але їхня стійкість і бажання жити далі стають основою для подолання будь-яких труднощів. Усе починається з маленького кроку: дозволити собі зупинитися, видихнути й рухатися вперед із новими силами.
