Переговори між Україною та США в Берліні стали одним із найгостріших етапів дипломатії з початку повномасштабної війни в Україні. За даними джерел, американські посередники донесли Києву позицію, що мирна угода може вимагати виведення українських військ із частини Донеччини, що є надзвичайно чутливим питанням для держави та суспільства.
Ця пропозиція пролунала під час другого дня інтенсивних консультацій у німецькій столиці, де обговорювалися мирні переговори, припинення вогню та довгострокові гарантії безпеки. Українська сторона не дала згоди та наполягає на подальших дискусіях, підкреслюючи, що територіальні поступки без чітких механізмів захисту є неприйнятними.
Президент Володимир Зеленський відкрито назвав тему територій болісною. Він визнав, що позиції сторін різняться, але висловив сподівання, що США допоможуть знайти компроміс. При цьому Зеленський наголосив: Київ сприймає такі вимоги не як тиск Вашингтона, а як відображення бачення Росії щодо Донбасу.
Ключовим елементом переговорів стали гарантії безпеки. Україна наполягає на чіткому міжнародному контролі припинення вогню та механізмах реагування у разі його порушення. Саме безпекові гарантії, а не лише лінія фронту, визначають готовність Києва говорити про будь-які компроміси в межах війни в Україні.
Американські чиновники заявили, що близько 90% пунктів потенційної угоди вже узгоджені. Водночас питання територій залишається головною перешкодою. США пропонують кілька варіантів, які мають «перекрити розрив», але жоден із них поки не отримав політичного схвалення з українського боку.
Росія, за оцінками європейських дипломатів, не демонструє готовності змінювати свої максималістські вимоги. Москва продовжує наполягати на визнанні анексії Донбасу, включно з Донеччиною, яку вона навіть не контролює повністю. Це підриває довіру до перспектив сталого припинення вогню.
Додатковий тиск на Київ чинить адміністрація Дональда Трампа. Президент США відкрито прагне завершити війну в Україні швидко, навіть ціною поступок. Саме тому в переговорах беруть участь його довірені представники, зокрема спецпосланець Стів Віткофф і Джаред Кушнер.
Українська влада змушена балансувати між міжнародним тиском і внутрішніми очікуваннями. Соціологічні опитування свідчать: більшість громадян не прийме мирний план, який передбачає нові територіальні поступки Росії без жорстких і юридично зобов’язуючих гарантій безпеки.
Водночас суспільство демонструє певну готовність до компромісів. Значна частина українців допускає замороження поточної лінії фронту, якщо це забезпечить реальний мир і захист від подальшої агресії. Проте сценарій, вигідний Росії, залишається політично токсичним.
Президент України Володимир Зеленський та президент Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр зустрілися для двосторонніх переговорів у замку Бельвю в Берліні, Німеччина, 15 грудня 2025 року — Кей Нітфельд/Pool
Окремою темою переговорів стало питання НАТО. Україна сигналізувала готовність відмовитися від членства в Альянсі в обмін на західні гарантії безпеки, подібні до статті 5. Для США це потенційний інструмент переконати Москву зупинити війну.
Американські чиновники вважають, що Росія може погодитися на формат без НАТО, якщо отримає запевнення щодо нерозширення Альянсу. Водночас Вашингтон заявляє, що не хоче допустити подальшого просування Росії на захід Європи.
Європейський Союз уважно стежить за процесом. Саміт ЄС має вирішити питання фінансової підтримки України за рахунок заморожених російських активів. Це може суттєво вплинути на позиції Києва у переговорах і зміцнити його аргументи.
Паралельно ЄС готує нові санкції проти російського тіньового флоту, що демонструє: навіть на тлі мирних переговорів Захід не знімає економічний тиск із Москви. Санкції залишаються важелем у великій геополітичній грі.
Для Зеленського ситуація є політичною пасткою. З одного боку, він має показати гнучкість перед США та Європою. З іншого — будь-які поступки щодо Донеччини можуть підірвати довіру всередині країни та послабити легітимність влади.
Президент України Володимир Зеленський бере участь у прес-конференції з канцлером Німеччини Фрідріхом Мерцем (не на фото) у канцелярії в Берліні, Німеччина, 15 грудня 2025 року — Ліса Йогансен
Аналітики наголошують, що без чітких механізмів контролю та міжнародних зобов’язань будь-яка угода ризикує стати тимчасовою паузою перед новою фазою війни. Саме тому гарантії безпеки залишаються центральним елементом дискусій.
Росія ж використовує переговори як інструмент затягування часу, намагаючись закріпити контроль над окупованими територіями. Донбас у цій логіці є не лише військовим, а й політичним символом для Кремля.
Берлінські переговори показали, що швидкого рішення не буде. Попри заяви про прогрес, фундаментальні розбіжності щодо територій і суверенітету України зберігаються. Це означає, що дипломатичний марафон триватиме.
Наступні раунди консультацій у США можуть визначити напрям процесу. Якщо Вашингтону вдасться сформулювати прийнятну модель безпеки, Київ отримає простір для маневру. Без цього будь-який мирний план залишиться декларацією.
У середньостроковій перспективі результат переговорів вплине не лише на Україну, а й на всю систему європейської безпеки. Прецедент територіальних поступок може змінити правила гри для інших конфліктів у регіоні.
Таким чином, вимога щодо Донеччини стала лакмусовим папірцем для всієї архітектури майбутнього миру. Від того, як буде вирішене це питання, залежить не лише припинення війни в Україні, а й довіра до міжнародних гарантій у XXI столітті.
