У неділю ввечері в самому серці Сан-Франциско, під величною пірамідою TransAmerica, закінчилася мирна акція на підтримку протестів проти імміграційних облав у Лос-Анджелесі кривавим протистоянням із поліцією.
Спершу близько сотні людей зібралися перед офісом Служби імміграції та митниці США (ICE) на вулиці Sansome, тримаючи в руках мексиканські, американські й прапори гордості ЛГБТ.
Серед них були перші й другі покоління іммігрантів, які виступали проти депортації сусідів та рідних. Однак те, що починалося під лозунгами «М’який тато проти тиранії» та перформансом «Статуї свободи», швидко переросло в масову бійку з правоохоронцями.
Спокійна демонстрація раптово змінилася, коли протестувальники рушили вгору по Sansome до ланцюга офіцерів у повному захисному спорядженні. Дехто зібрав під руки металеві барикади, інші — піднімали сміттєві бочки та дорожні конуси й штовхали їх уперед, намагаючись прорвати кордон поліції.
Відчайдушна спроба силою пройти призвела до сутичок: поліцейські відповідали кийками, світлошумовими гранатами та водометами, тоді як протестувальники кидали в них яйця, скляні пляшки й феєрверки.
Саме в гарячці бою було затримано щонайменше 60 людей, повідомила Сан-Францисська поліція. Троє офіцерів отримали поранення — удари кийком і струс мозку від вибухового заряду, а кілька громадських автобусів і трамваїв зазнали пошкоджень через уламки барикад і вибухових гранат. Bay Area Rapid Transit (BART) тимчасово закрив станцію метро поряд із зоною заворушень через «громадський безлад», аби уникнути травм пасажирів.
Серед постраждалих протестувальників — 35-річний Спір Мінтек, який нес міцний картонний плакат «Ось як виглядає поліцейська держава». «Мене вдарили в груди кілька разів; здавалося, вони злилися через наші вимоги свободи слова», — розповідав Мінтек із синцями під очима. Він приїхав на акцію після дзвінка друзів із Лос-Анджелеса, яким пригрозили депортацією, і не пожалкував: «Було страшно, але я не міг стояти осторонь».
Сан-Франциско, США. Лорен Елліотт
Прокурорка-волонтерка Кортні Лісс, 31 рік, яку відштовхнули від гідранта й у якої залишилися сліди від ударів кийком, обурювалася: «Коли адвокати у костюмах протестували на мирних мітингах, поліція стояла осторонь, але варто нам вийти з прапорами — і вони кидаються з кийками». За словами Лісс, кілька сімей, які прибули на демонстрацію, розповіли, що їхні діти віком від трьох років потрапили до тимчасових утримувальних центрів ICE, попри те, що вони вчасно з’являлися на слухання в імміграційному суді.
Голосним фоном акції стали вигуки «Фашистські свині», «Геть ICE» та «Death to ICE», написані також червоною фарбою на стінах прилеглих будівель. Місцеві мешканці з Mission District згадували, як депутатка Джекі Філдер заявила, що діти, серед яких були безпосередньо дошкільнята, чекаючи в черзі до суду, опинилися в кайданках. Її слова лише підлили масла у вогонь солідарності.
Між тим адміністрація міста закликала до стриманості — мер Ед Лі ще вранці звертався до протестувальників і поліції із проханням не загострювати конфлікту. Але на місці подій панував хаос: десятки бійців поліції бігли вздовж вулиці, інші виїжджали на мотоциклах із сиренами, а одночасно чутно було гул вибухів світлошумових гранат.
Незважаючи на масштаб насильства в центрі, життя решти міста тривало: у Castro відбувався концерт на честь ЛГБТ-спільноти, у Presidio — велопробіг, а сім’ї гуляли вздовж бухти. Контраст між мирними атракціями та вулицями, у яких палилися сміттєві баки, наголосив на складності підтримки громадського порядку в мегаполісі з населенням понад мільйон.
Сутички в Сан-Франциско стали яскравим відлунням подій у Лос-Анджелесі, де за три дні протестів також використовувалися газ і кийки, а Національна гвардія вперше з 1965 року виведена за прямим указом президента без запиту губернатора. Для Федерації та місцевих громад це призведе до низки судових розглядів: лідери Каліфорнії вже готуються оскаржувати конституційність федерального втручання й вимагати чітких домовленостей про межі повноважень поліції та Нацгвардії.
Остаточними підсумками стануть рішення судів та нові правила взаємодії силовиків із мирними протестами. Однак для тих, чиї сім’ї та друзі ризикують бути депортованими, і для містян, які відчули на собі приниження та біль, ніч із Sansome Street назавжди залишиться символом боротьби за людську гідність і право не жити в страху.
