Президент Дональд Трамп, повернувшись до влади, розпочав новий етап торгового протистояння з Китаєм, цього разу — через посередників. Перша ключова ланка в його плані — В’єтнам.
Новий попередній торговий пакт між США і В’єтнамом передбачає 20% мито на в’єтнамський експорт до Америки — менше, ніж раніше погрожувані 46%. Але справжня мета угоди — стримати Китай, який використовує В’єтнам як транзитний пункт для обходу американських тарифів.
Згідно з умовами домовленості, якщо товари з В’єтнаму будуть класифіковані як транзитні (тобто зроблені в Китаї і лише переупаковані у В’єтнамі), на них накладатиметься 40% мито. Цей крок має стримати так звану «рекласифікацію» китайських товарів та вдарити по схемам обходу санкцій.
Вашингтон уже чинить тиск на інші країни Південно-Східної Азії, як-от Індонезію, Таїланд та Малайзію, вимагаючи скорочення китайських компонентів у продукції, контроль інвестицій та навіть експортні обмеження на чутливі технології.
Попри дипломатичні ризики, частина в’єтнамського бізнесу підтримує нові мита, вважаючи, що це очистить ринок від «сірого» імпорту з Китаю. Проте експерти попереджають: якщо правила виявляться занадто жорсткими, американські компанії можуть припинити виробництво у В’єтнамі і повернутися до Китаю, де ціни конкурентніші.
Швейна фабрика у В'єтнамі. В'єтнамський експорт до Сполучених Штатів зіткнеться з 20-відсотковим тарифом, що менше за ставку, якою погрожував президент Трамп. Нхак Нгуєн/Agence France-Presse — Getty Images
Водночас китайське міністерство торгівлі вже пообіцяло «контрзаходи» для захисту своїх інтересів. Це може загрожувати не лише економічній стабільності регіону, а й посиленням конфліктів, зокрема в Південно-Китайському морі.
Для країн Азії це непростий вибір: США — ключовий торговий партнер і гарант безпеки, а Китай — головний інвестор, імпортер і геополітичний гравець. У Таїланді під тиском США вже посилили перевірку іноземних інвестицій, особливо в галузях, де домінують китайські компанії (наприклад, електромобілі). Аналогічні процеси тривають у Малайзії та Індонезії, які централізували видачу сертифікатів походження для експорту.
Стратегія Трампа — змінити глобальні ланцюги постачання, зробивши Китай токсичним партнером. Але ця гра з високими ставками може дорого обійтися країнам регіону. Як зазначає професорка міжнародного бізнесу Павіда Пананонд, уряди мусять балансувати: «Китай — це не лише експорт, це також джерело інвестицій. Політично ми маємо бути дуже обережні».
Від обсягу китайських компонентів у товарах до ефективності місцевої митниці — усе це стане визначальним у новій моделі торгівлі. Вашингтон фактично змінює правила гри ще до підписання повноцінних угод. Це геополітичний експеримент, результат якого вплине на глобальний ланцюг виробництва і покаже, чи здатен Захід реально витіснити Китай з торговельної екосистеми Азії.
