Коли Дональд Трамп розпочав свій президентський термін, мало хто міг уявити, що це стане новою віхою для зовнішньої політики США.
Традиційні погляди неоконсерваторів — з їхньою вірою в інтервенції та глобальне лідерство США — почали поступатися місцем новому напрямку: "Америка Понад Усе". Цей підхід, менш ідеологічний та більш прагматичний, тепер формує обличчя зовнішньої політики США.
Республіканці, які колись виступали за зміни режимів за кордоном та глобальні інтервенції, тепер швидше підтримують зосередження на внутрішніх проблемах США.
Показово, що навіть такі колишні прихильники жорсткої зовнішньої політики, як сенатор Марко Рубіо та конгресмен Майкл Волц, тепер демонструють готовність адаптуватися до нового курсу.
Вони, разом з іншими республіканцями, перестали говорити про необхідність повної міжнародної присутності США. Натомість, вони почали задавати питання: як залученість Америки у світові конфлікти впливає на її безпеку та економічний стан?
Поступовий дрейф від інтервенціонізму до ізоляціонізму
Ця трансформація пройшла поступово. Вона стала помітною не лише в промовах політиків, але й у їхній реальній політиці. Один із головних тестів нової зовнішньополітичної доктрини став конфлікт в Україні.
Спершу багато республіканців, зокрема Рубіо та Волц, активно підтримували Україну, закликаючи до надання зброї та розвідданих. Але до весни 2023 року їхні позиції змінилися: вони проголосували проти чергового пакета допомоги Україні, підкреслюючи, що США не можуть собі дозволити витрачати ресурси на захист свободи України, тоді як через південний кордон країни продовжується міграційна криза.
Цей розворот став віддзеркаленням позиції Трампа. Дональд Трамп виступає за завершення війни через дипломатичне врегулювання, хоча його план залишається неясним.
Очікується, що Україна змушена буде поступитися певними територіями в обмін на мир. Хоча такий підхід викликає критику, для республіканців він виглядає як ефективний спосіб зменшити втрати та зосередитися на внутрішніх питаннях.
Реалії економічної війни: Китай на горизонті
Ще одним важливим викликом для американської зовнішньої політики є Китай. Протягом попереднього десятиліття зростання економічної могутності Китаю та його міжнародна експансія стали серйозною загрозою для США.
Сьогодні США зіштовхуються з новою, більш складною ситуацією: партнерство Китаю з Росією, економічний спад у Китаї та посилення торговельних конфліктів змушують Сполучені Штати переглянути свої підходи.
Тут важливу роль можуть зіграти такі політики, як Волц та Рубіо. Обидва вони підтримують обмеження на торгівлю з Китаєм, включаючи високі тарифи на китайські товари, які могли б обмежити китайську економіку, але водночас створити додаткові витрати для американських споживачів.
Вони також виступають за заборону інвестицій у китайські компанії, що порушують права людини, зокрема за видобуток корисних копалин у Сіньцзяні, де китайська влада проводить репресії проти мусульманських меншин.
Цей економічний тиск має свої ризики, адже Трамп пропонує повернення до митної політики, яка може призвести до інфляції, а адміністрація Байдена вже розпочала впровадження обмежень на постачання напівпровідників до Китаю, що може позначитися на стратегічних американських секторах.
Кінець інтервенціонізму: оновлена команда однодумців
Один із висновків, які Дональд Трамп зробив із свого першого терміну, полягає в тому, що зовнішня політика вимагає єдності та єдиної позиції. Тому він зібрав команду політиків, які, хоч і з різним досвідом та поглядами, готові підтримати його курс "Америка Понад Усе".
Це означає менше втручань за кордоном і більше уваги на внутрішній безпеці та економічній стабільності. Трампізм у зовнішній політиці, як вважає професор Деніел Дрезнер, тепер буде реалізовуватися ще більш послідовно і без внутрішньої опозиції з боку команди президента.
За нового підходу США, скоріше за все, діятимуть більш ізоляціоністсько, зосереджуючись на підтримці своїх ключових технологічних галузей, будуючи стратегічні альянси у межах сфери економічних інтересів, а не за ідеологічними принципами.
Це не відмова від глобального впливу, але спроба забезпечити стабільність і добробут американців, не втягуючись у нескінченні війни.
Така позиція США залишає багато питань без відповідей.
