Світ уже перебуває на початковій стадії конфлікту, який потенційно може перерости у Третю світову війну. Таку оцінку висловив колумніст The Hill Джозеф Боско у своїй статті, присвяченій глобальному протистоянню та майбутній ролі Сполучених Штатів.
Водночас важливо наголосити: теза про те, що Третя світова війна вже почалася, є саме оцінкою автора публікації, а не офіційно визнаним фактом. Боско трактує сучасні міжнародні конфлікти як частину тривалого глобального протистояння між демократичними та авторитарними системами.
На його думку, нинішня ситуація має історичне коріння, яке сягає ще Російської революції 1917 року. Саме тоді, як вважає автор, розпочалася масштабна ідеологічна боротьба, що згодом пережила дві світові війни та трансформувалася у сучасне протистояння.
Від революції до глобального протистояння
Боско розглядає ХХ століття як період постійної боротьби між різними політичними та економічними моделями. Першу світову війну він характеризує переважно як традиційний конфлікт між державами, де ключову роль відігравали територіальні та національні інтереси.
Через два десятиліття світ зіткнувся з Другою світовою війною. До територіальної експансії цього разу додалася потужна ідеологічна складова. Німеччина, Італія та Японія сформували блок держав, які протистояли Радянському Союзу, але водночас самі сповідували авторитарні й тоталітарні принципи.
На думку колумніста, завершення обох світових воєн призвело до поразки держав-агресорів, а Сполучені Штати поступово опинилися в центрі глобальної боротьби за вплив і безпеку.
Після завершення Другої світової війни головним суперником Заходу став Радянський Союз. Пізніше система міжнародного протистояння змінилася, однак, за оцінкою Боско, авторитарні держави зберегли спільний інтерес у послабленні західної моделі.
Україна — одна з центральних точок протистояння
Особливе місце у статті займає Україна. Боско наголошує, що Володимир Путін раніше захопив частину території Грузії, а згодом розпочав масштабну війну проти України.
При цьому автор підкреслює: навіть значні територіальні та інфраструктурні втрати не призвели до знищення української національної ідентичності та прагнення суспільства до самостійного розвитку.
Боско вважає, що дії Кремля необхідно розглядати не лише через призму нинішньої війни, а й у контексті ширших геополітичних амбіцій. На його думку, стратегічною метою Путіна може бути відновлення російського впливу та повернення Росії ролі однієї з провідних держав Європи.
Саме тому, вважає колумніст, результат війни в Україні матиме значення далеко за межами українсько-російського протистояння.
Іран і Північна Корея посилюють глобальну напругу
Ще одним важливим елементом нинішньої ситуації Боско називає Іран. Автор розглядає Тегеран як одного з ключових військово-політичних гравців на Близькому Сході та вважає його прямим суперником США й Ізраїлю.
На думку колумніста, протистояння Ірану із Заходом змушує Вашингтон одночасно розподіляти ресурси між кількома потенційними напрямками глобальної безпеки.
Окремо Боско згадує Північну Корею. Він стверджує, що Пхеньян отримав нову вагу на міжнародній арені завдяки військовій співпраці з Росією. Автор також посилається на оцінки щодо участі північнокорейських військовослужбовців у бойових діях на боці Росії.
На його думку, така співпраця дозволяє Північній Кореї отримувати бойовий досвід та зміцнювати власні можливості.
Найбільшим викликом Боско називає Китай
Однак головну довгострокову загрозу для західної системи автор пов’язує з Китаєм. Економічна та технологічна потужність Пекіна, на його думку, робить країну ключовим гравцем серед держав, які конкурують із західною моделлю.
Боско вважає, що Китай може отримати значні стратегічні переваги у випадку послаблення системи колективної безпеки Заходу або серйозної кризи демократичних інститутів.
Саме тому, на його думку, Вашингтон не може розглядати міжнародні конфлікти ізольовано. Війна в Україні, напруженість на Близькому Сході, ситуація навколо Північної Кореї та конкуренція з Китаєм можуть бути різними за масштабом і характером, але разом вони створюють для США складнішу систему безпекових викликів.
Чого Боско очікує від Трампа
Окрему увагу автор приділяє політиці президента США Дональда Трампа. Боско зазначає, що підхід нинішньої адміністрації відрізняється від традиційної американської риторики про поширення демократії, права людини та верховенство права.
Однак колумніст вважає, що Трамп усе одно може відіграти ключову роль у збереженні західної системи безпеки.
Для цього, на думку Боско, президент США насамперед має переконатися, що загрози демократичним цінностям одночасно є загрозами національній та міжнародній безпеці.
Автор фактично закликає Трампа поєднати прагматичний підхід до зовнішньої політики з чіткою стратегією стримування держав, які кидають виклик США та їхнім союзникам.
При цьому Боско робить акцент на необхідності сили, послідовності та координації із союзниками. На його думку, саме слабкість або роз'єднаність західних країн може створити умови для подальшої ескалації.
Чи справді світ уже стоїть на порозі Третьої світової
Найгучніша теза статті — твердження, що Третя світова війна вже почалася. Однак її варто сприймати саме як аналітичну інтерпретацію автора.
Сучасний світ справді переживає період високої міжнародної напруженості: триває війна в Україні, загострюються конфлікти на Близькому Сході, Китай і США залишаються стратегічними конкурентами, а військова співпраця між окремими державами змінює баланс сил.
Проте між сукупністю регіональних конфліктів і повномасштабною світовою війною існує принципова різниця. Чи переростуть нинішні протистояння у глобальну війну, залежатиме від рішень політичних лідерів, здатності держав контролювати ескалацію та готовності великих держав використовувати дипломатичні механізми.
Саме тому головний заклик Боско до Трампа полягає не просто в демонстрації сили. Автор вважає, що Сполучені Штати мають діяти достатньо рішуче, щоб потенційні противники не сприймали Захід як слабкий, але водночас достатньо обережно, щоб протистояння не вийшло з-під контролю.
У такій логіці майбутнє глобальної безпеки залежатиме не лише від військової переваги окремих держав, а й від того, чи зможуть вони знайти баланс між стримуванням, союзницькою підтримкою та дипломатією.
