У Північноатлантичному альянсі обговорюють можливість запровадження довгострокового механізму військової підтримки України на рівні близько 0,25% від валового внутрішнього продукту країн-членів. Ініціативу просуває Естонія, а її обговорення підтримав генеральний секретар НАТО Марк Рютте.
Про це заявив міністр закордонних справ Естонії Маргус Цахкна перед початком зустрічі глав МЗС країн НАТО, яка проходить у Швеції. За його словами, ідея передбачає щорічне зобов’язання союзників спрямовувати частину національного ВВП на військову допомогу Україні.
Естонія просуває цю пропозицію вже кілька років, однак зараз вона вперше отримала підтримку на рівні генерального секретаря НАТО для широкого обговорення серед союзників. Йдеться про спробу перевести підтримку України з разових рішень у системний і довгостроковий формат.
Цахкна наголосив, що така модель дозволила б не лише стабілізувати допомогу, а й надіслати чіткий політичний сигнал щодо довгострокових зобов’язань Альянсу. За його словами, Росія залишатиметься загрозою для Європи ще тривалий час, і немає підстав очікувати швидкої зміни її стратегічних цілей.
Ініціатива передбачає, що кожна країна НАТО самостійно визначатиме обсяг внеску, але орієнтир у 0,25% ВВП мав би стати спільним стандартом підтримки України. Фактично це означало б регулярне фінансування українських оборонних потреб у межах довгострокової політики безпеки Альянсу.
Ідея не є новою для окремих держав. Ще раніше країни Балтії — Естонія, Латвія та Литва — вже взяли на себе подібні зобов’язання щодо підтримки України. Тепер же пропонується розширити цей підхід на всіх союзників НАТО.
Паралельно в Альянсі посилюється дискусія щодо справедливого розподілу витрат на підтримку України. Генсек НАТО Марк Рютте раніше наголошував, що нині основне фінансове навантаження в межах закупівель озброєння для України несуть лише кілька європейських країн, і цей дисбаланс потребує виправлення.
Фактично нова ініціатива про 0,25% ВВП може стати частиною ширшої стратегії, спрямованої на систематизацію допомоги Україні та зменшення залежності від окремих донорів. У НАТО дедалі більше усвідомлюють, що війна має довгостроковий характер і потребує стабільних фінансових механізмів.
Для України такі пропозиції означають потенційно більш передбачувану та регулярну підтримку. Умови сучасної війни вимагають не лише разових пакетів допомоги, а постійного забезпечення зброєю, боєприпасами та технологіями, необхідними для утримання оборони.
У цьому контексті особливо важливою є взаємозв’язок із програмою закупівель американського озброєння для України, яка вже реалізується за участі європейських союзників. Саме такі механізми можуть стати практичним інструментом реалізації майбутніх зобов’язань у відсотках від ВВП.
Остаточних рішень щодо запровадження єдиного стандарту поки що немає, однак сама поява цієї ініціативи на рівні НАТО свідчить про поступовий перехід до більш структурованої та довгострокової моделі підтримки України.
На тлі затяжної війни та зростаючих витрат у Європі дедалі частіше звучить думка, що підтримка України має стати не тимчасовою політикою реагування, а постійним елементом європейської безпекової архітектури.
