Російська балістична ракета «Орєшнік», яку Кремль намагається позиціонувати як один із найнебезпечніших видів сучасного озброєння, може мати значно більше обмежень, ніж заявляє офіційна російська пропаганда. На думку директора з розвитку оборонного підприємства та офіцера Повітряних сил у запасі Анатолія Храпчинського, одна з головних проблем Росії полягає у втраті виробничих та інженерних можливостей, які раніше були пов’язані з українським підприємством «Південмаш».
За словами експерта, так званий «Орєшнік» фактично є модернізованою версією ракети «Рубіж». Саме тому навколо нової системи озброєння виникає багато запитань щодо її реальних можливостей, серійного виробництва та бойової ефективності.
Храпчинський вважає, що Росія має обмежену кількість таких ракет і наразі не здатна організувати їх масштабне виробництво. Причина полягає не лише у складності конструкції, а й у втраті доступу до низки технологічних компетенцій, які свого часу забезпечувалися українською оборонною промисловістю.
«Південмаш» десятиліттями був одним із головних центрів ракетобудування на території колишнього СРСР. Саме тут створювалися міжконтинентальні балістичні ракети, космічні носії та інші високотехнологічні системи, які вимагали унікальних інженерних рішень і досвіду. Після розпаду Радянського Союзу підприємство залишилося в Україні, а співпраця між Києвом і Москвою поступово скорочувалася, остаточно припинившись після початку російської агресії.
На думку експерта, саме втрата цих можливостей стала для Росії серйозним ударом. Йдеться не лише про виробництво окремих компонентів, а й про наукову базу, інженерні школи, можливості модернізації та обслуговування складних ракетних систем.
Храпчинський зазначає, що нині Росія змушена використовувати залишки технологічного потенціалу, накопиченого ще за радянських часів. У деяких випадках це дозволяє модернізувати існуючі ракети, однак не забезпечує стабільного та масового виробництва нових зразків озброєння.
За його словами, тактика застосування «Орєшніка» також викликає чимало запитань. Експерт вважає, що бойове використання ракети не продемонструвало тих результатів, на які розраховувала російська сторона. Зокрема, мова йде про ефективність бойової частини та силу ураження.
Особливу увагу привернули результати дослідження наслідків удару ракети по Білій Церкві. Згідно з оприлюдненими даними, на місці падіння були зафіксовані вирви діаметром близько трьох метрів та глибиною приблизно два метри.
На думку деяких аналітиків, такі показники не відповідають заявам російської влади про нібито виняткові можливості «Орєшніка» щодо глибокого проникнення в укріплені об'єкти. Саме тому навколо реальних характеристик цієї ракети продовжують точитися активні дискусії.
Додаткові сумніви викликає і питання точності. Німецьке видання WELT після аналізу удару по Білій Церкві звернуло увагу на те, що головною проблемою ракети може бути саме недостатня точність наведення. У матеріалі зазначається, що система більше підходить для демонстрації сили та психологічного впливу, ніж для високоточних ударів по конкретних військових об'єктах.
Через це деякі експерти називають «Орєшнік» радше «зброєю залякування», ніж революційною ракетною системою. Подібна оцінка базується на тому, що навіть сучасні балістичні ракети мають демонструвати не лише значну дальність польоту, а й високу точність ураження цілей.
Втім, фахівці наголошують, що недооцінювати цю зброю не варто. Навіть за наявності певних обмежень подібні ракети залишаються небезпечним інструментом ведення війни. Вони можуть використовуватися для ударів по важливих об'єктах інфраструктури, військових цілях або для створення додаткового психологічного тиску.
Однак, якщо оцінки щодо обмежених запасів і складнощів із виробництвом відповідають дійсності, Росія може зіткнутися з проблемою поступового виснаження свого арсеналу таких ракет. Відновлення ж повноцінного виробничого циклу без доступу до технологій і спеціалістів, які свого часу були пов'язані з українською ракетною галуззю, залишається складним і дорогим завданням.
Саме тому втрата «Південмашу» для Росії має не лише символічне, а й практичне значення. Йдеться про втрату частини технологічної спадщини, яка десятиліттями забезпечувала розвиток ракетних програм. І хоча Москва продовжує демонструвати нові зразки озброєння, питання щодо їхнього серійного виробництва, технічної досконалості та реальної бойової ефективності залишаються відкритими.
