Після підписання довгоочікуваної угоди між США й Україною щодо доступу до мінеральних ресурсів, які є критично важливими для економічного розвитку, оборонної промисловості й технологічного прогресу Сполучених Штатів, реальні перспективи виглядають неоднозначно. Йдеться про родовища, що містять літій, титан, уран, графіт та інші ключові мінерали, які широко використовуються у виробництві електромобілів, акумуляторів, військової техніки та телекомунікаційного обладнання. Проте попри високі очікування, шлях до видобутку цих ресурсів вкритий серйозними перешкодами — від триваючої війни з Росією до технічних, геологічних і фінансових труднощів.
Одним з головних викликів є відсутність актуальних геологічних даних. Карти, що демонструють трильйони доларів потенційних ресурсів, зокрема на окупованих територіях, базуються переважно на дослідженнях радянської доби. Проведення сучасних геологічних обстежень може зайняти кілька років і не гарантує, що ці родовища будуть економічно доцільними для розробки. Директорка Програми критичних мінералів у CSIS Ґрейсілін Баскаран зазначає, що в Україні може виявитися набагато більше придатних до видобутку запасів, або навпаки — дані виявляться переоціненими. І навіть якщо родовища підтвердяться, середній термін від виявлення до видобутку становить близько 18 років.
Ще однією ключовою перепоною є зруйнована енергетична інфраструктура України. Через постійні удари російських ракет і дронів електромережі не в змозі забезпечити необхідні обсяги потужностей, які потребують гірничодобувні підприємства. Це ставить під питання швидку реалізацію будь-якого великого проєкту, особливо в регіонах, які регулярно піддаються обстрілам.
Незважаючи на ці ризики, адміністрація Дональда Трампа високо оцінює можливості співпраці з Україною. Сам Трамп заявив, що США можуть отримати сотні мільярдів доларів прибутку від доступу до українських ресурсів — на відміну від нинішніх близько 1 мільярда доларів, які Україна отримує щороку у вигляді роялті за корисні копалини. Підписання угоди між міністром фінансів США Скоттом Бессентом і міністеркою економіки України Юлією Свириденко вважається стратегічним кроком у боротьбі США за зменшення залежності від Китаю, який наразі контролює понад 90% світової обробки та 60% видобутку рідкоземельних металів.
Скотт Бессент, міністр фінансів США, та Юлія Свириденко, заступниця міністра України, підписують угоду щодо корисних копалин. Міністерство фінансів США
Українська сторона також розглядає цю угоду як можливість для масштабної трансформації економіки, особливо в контексті післявоєнного відновлення. Наталія Шаповал, віцепрезидентка Київської школи економіки, зазначає, що Чорноморський регіон має потенціал для розвитку газових і нафтових проєктів, а також створення нових логістичних та промислових хабів. За її словами, румунська частина Чорного моря вже активно розвивається, і Україна має шанс приєднатися до цього процесу, однак для цього потрібна чітка безпекова ситуація та гарантовані інвестиції.
Втім, підписання угоди не обійшлося без політичних суперечок. Ще торік президент Володимир Зеленський вперше озвучив ідею про передачу частки в національних ресурсах США як аргумент на користь подальшої військової та фінансової підтримки. Але первинна пропозиція Білого дому викликала шквал критики і була розцінена багатьма як примусова компенсація за допомогу, надану в минулому, без чітких гарантій на майбутнє. У результаті угода була перероблена, а Київ наполіг на нових умовах.
Наразі Україна оцінює свої запаси як такі, що містять близько 5% усіх критично важливих для світу мінералів. За даними Геологічної служби США, у країні наявні запаси 20 із 50 стратегічних мінералів, визнаних життєво важливими для американської економіки й оборони. Серед них особливу увагу привертає літій, який використовується у батареях для електромобілів і мобільних пристроїв. Наприклад, родовище в Полохівському регіоні має дозвіл на видобуток обсягом до 2% світового постачання літію. Проте низькі ціни на мінерал наразі гальмують навіть менш ризиковані проєкти по всьому світу, і експерти попереджають, що економічна привабливість проєкту поки що залишається під сумнівом.
Денис Алошин, директор з питань стратегії компанії UkrLithiumMining, яка володіє ліцензією на Полохівське родовище, каже, що компанія отримала дозвіл у 2017 році й сподівалася розпочати видобуток до 2029-го. Проте війна фактично заблокувала можливість залучення необхідних 350 мільйонів доларів інвестицій, без яких реалізація проєкту неможлива. Алошин вважає, що підписана угода з США — це шанс для українського гірничодобувного сектору отримати новий імпульс, однак визнає: поки триває війна, про значний прогрес говорити зарано.
На фоні всього цього експерти сходяться на думці: реальна вигода від угоди між США та Україною буде можлива лише після завершення бойових дій, стабілізації енергетичної системи й завершення геологічної оцінки родовищ. Проте стратегічний потенціал залишається величезним — не лише для економіки обох країн, а й для глобального переформатування ланцюгів постачання критично важливих ресурсів.
