Зміна характеру війни: від блискавичних наступів до виснаження
З 2024 року збройне протистояння в Україні суттєво змінило свою природу. Колишній головнокомандувач Збройних сил України, а нині посол у Великій Британії Валерій Залужний наголошує, що війна перейшла у фазу виснаження. Це новий, значно складніший етап конфлікту, де швидкі маневри і раптові прориви поступилися місцем повільному, методичному і кровопролитному протистоянню.
У нових умовах лінія фронту вже не є місцем для активного просування, а радше інструментом для знищення противника, наголошує Залужний. Він підкреслює, що сьогодні бої тривають не тільки на передовій, а значною мірою в глибокому тилу — у формі ракетних ударів, дронових атак, кібервтручань і психологічного тиску. Війна стала всеохопною.
Таке затяжне протистояння вимагає не лише витримки, а й стратегічного переосмислення. Адже перемога вже не є справою одного контрнаступу чи блискавичного прориву — вона формується роками. Ціна помилки в такій війні набагато вища, ніж раніше, адже вона підточує не лише техніку, а й національну волю.
У цьому контексті українське суспільство повинне усвідомити, що виснаження — це не тільки про ворога. Це також випробування для внутрішньої стійкості, єдності та віри в результат. Без національної згуртованості та чіткого бачення майбутнього війна дійсно може тривати десятиліттями.
Український народ, який вже понад десять років живе у стані постійної загрози, сьогодні опинився перед новим викликом: як вижити у війні, яка не має визначеного фіналу.
Потенційна тривалість конфлікту: до 2034 року і далі?
Слова Залужного звучать як застереження і водночас як попередження. Якщо Україна не зможе створити ефективну архітектуру безпеки, яка буде працювати і в мирний, і у воєнний час, повномасштабна війна може тривати ще десять років — до 2034 року або навіть довше.
Такі прогнози не є спробою нагнати паніку. Це твереза оцінка нинішніх реалій. У 2014 році світ був свідком того, як збройна агресія почалася з локалізованих конфліктів і швидко переросла у широкомасштабну війну. Тепер, у 2025-му, ми перебуваємо на межі повторення подібного сценарію — тільки цього разу вже без елементу несподіванки.
Залужний прямо говорить: якщо держава буде прагнути до якнайшвидшого припинення вогню, але при цьому не сформує надійного захисту, результат буде зворотним. Мир, що настане без гарантій безпеки, стане передмовою до нового витка агресії. І цей виток може бути ще кривавішим.
Усе частіше лунають голоси про те, що нинішній конфлікт — це не просто війна за території, а боротьба за існування української державності як такої. Тому стратегія має бути довгостроковою, амбітною, але водночас — реалістичною.
Надзвичайно важливо, щоб українська держава готувалася до найгіршого сценарію, не втрачаючи надії на найкраще. Інакше 2034 рік може стати не завершенням, а лише новою віхою нескінченного конфлікту.
Міжнародний контекст: що кажуть прогнози МВФ і Франції
Важливим є й міжнародний контекст, який демонструє, що занепокоєння щодо тривалості війни не є лише українською внутрішньою проблемою. На початку липня 2025 року Міжнародний валютний фонд оприлюднив оновлений прогноз. За базовим сценарієм, інтенсивні бойові дії можуть завершитись лише наприкінці 2025 року. Однак навіть у цьому випадку мир буде умовним і нестабільним.
Стратегічний національний огляд Франції ще песимістичніший. Французькі військові аналітики оцінюють потенційну тривалість війни ще у п’ять років. І це — не спекуляції, а виважені оцінки, засновані на геополітичних трендах, військових ресурсах та психологічній динаміці конфлікту.
Франція, як і інші західні партнери України, розуміє: конфлікт у центрі Європи може тривати довго, і він уже змінює контури світового порядку. Ніхто не знає, скільки часу знадобиться, аби відновити те, що зруйноване.
Україна мусить бути готова до довгого протистояння. Це включає не лише матеріальні ресурси, а й моральну мобілізацію — здатність жити, будувати, вчити, лікувати і розвиватися навіть під звуки сирен.
Саме в такій напрузі формується нова європейська реальність — і Україна, як її епіцентр, повинна вистояти.
Переговори і припинення вогню: пастка фальшивого миру
Нині все частіше точаться розмови про необхідність припинення вогню. Українська делегація на міжнародних переговорах неодноразово ініціювала діалог про мир, але з жорстким акцентом на національні інтереси. Безпека, суверенітет, справедливість — ключові вимоги, з яких не можна поступатися.
Натомість опонент щоразу або ігнорує пропозиції, або висуває неприйнятні умови. Це не переговори, а симуляція процесу, де одна зі сторін намагається виграти час і отримати перевагу за рахунок поступливості іншої.
Залужний попереджає: припинення вогню без реальної безпеки лише заморозить конфлікт. А заморожені конфлікти — це завжди відкладене насильство. Такий "мир" не розряджає напругу, а лише змінює її форму.
Зрештою, ілюзія миру може виявитися небезпечнішою за саму війну. Вона присипляє пильність, підриває мотивацію і послаблює міжнародну підтримку. А потім раптово — все починається знову, тільки з ще більшими втратами.
Тому Україна повинна наполягати не просто на завершенні вогню, а на справедливому та стійкому мирі, який гарантуватиме захист кожному громадянину і не залишить вразливих місць на мапі Європи.
Висновок: нація, яка готується не лише до бою, а й до довгого життя у боротьбі
Україна стоїть на роздоріжжі. Попереду — або стратегічна перемога, або виснажливе десятиліття боротьби. Голос Валерія Залужного — це не зневіра, а голос відповідального офіцера, який не боїться називати речі своїми іменами.
Щоб запобігти найгіршому сценарію, потрібно вже зараз готувати оборонну інфраструктуру, модернізувати армію, посилювати міжнародні альянси, реформувати внутрішню політику та укріплювати економіку. Але найголовніше — зміцнювати дух.
Бо тільки народ, що не втрачає віри, здатен завершити найважчу війну. І лише країна, яка вміє поєднувати силу і розум, вистоїть у вирі глобальних катаклізмів.
Україна ще має шанс завершити цю війну раніше, ніж у 2034 році. Але для цього кожен день має стати вкладом у майбутню перемогу.
