На сході України, де фронт майже не рухається, з’явився новий учасник війни — безпілотний робот, начинений 60 кілограмами вибухівки. Саме така машина змусила групу російських солдатів у Харківській області підняти картонку з написом «ХОЧЕМО ЗДАТИСЯ» і залишити позиції без єдиного пострілу з боку українських піхотинців.
Цей випадок, за даними командирів Третьої штурмової бригади, став першим, коли ЗСУ взяли полонених за допомогою наземного дрона. Операція, проведена в червні, дозволила українцям повернути стратегічну ділянку фронту, не втративши жодного солдата.
Командир роти безпілотних систем з позивним «Микола» згадує: «Раніше я рахував операції у людських життях, тепер — у використаних дронах. Людей треба берегти, залізо можна замінити». Його підрозділ створює і керує саморобними роботами вартістю близько 1500 доларів — набагато дешевшими за артилерійський снаряд.
Україна фактично перетворилася на полігон для випробування нових військових технологій. Якщо спочатку дрони літали, то тепер вони повзають і котяться — доставляють боєприпаси, евакуюють поранених, ведуть вогонь або просто вибухають у ворожих укриттях.
Наземні дрони пересуваються на колесах або гусеницях і керуються через радіосигнал за допомогою повітряних спостережних дронів. Вони бувають різних розмірів: від невеликих апаратів розміром із мікрохвильовку до потужних машин, здатних перевозити кілька людей.
Солдат третьої штурмової бригади Збройних сил України конструює наземний безпілотник у майстерні в Харківській області — Шівон О'Ґрейді
За словами головнокомандувача ЗСУ, кількість завдань, які виконують ці роботи, подвоїлася лише за місяць. Зростає попит і серед піхоти, яка бачить у «роботизації» спосіб зменшити втрати серед військових.
Україна втратила значну частину свого мобілізаційного ресурсу від 2022 року. Тому мета очевидна — перекласти частину найбільш ризикованих завдань на техніку. «Ми не можемо дозволити собі спалювати людей, як це робить Росія», — кажуть командири на фронті.
Деякі наземні дрони обладнані дистанційними кулеметами, інші — вибухівкою. У червневій операції саме вибухові роботи відіграли вирішальну роль. Вони прорвалися в окоп противника, а коли росіяни зрозуміли, що опір безглуздий, просто здалися.
Командир екіпажу «Владика» описує момент атаки: спочатку авіадрон скинув бомбу на барикаду, потім наземний робот із трьома протитанковими мінами пішов уперед і підірвався. На екрані операторів — тиша. Другий дрон під’їхав ближче, і тоді з окопу вийшли двоє росіян із саморобним прапором капітуляції.
Повітряний дрон, що спостерігав згори, нахилився, показуючи шлях до українських позицій. Солдати ворога, без бронежилетів і зброї, слухняно рушили вперед, поки їх не зустріли українські піхотинці. Операція завершилася без жертв.
«Ми не вірили, що все скінчилося так просто, — зізнається молодший сержант “Філ”, який готувався йти в штурм. — Нам сказали: ви нікуди не йдете, завдання виконане. Роботи зробили це замість нас».
Подібні епізоди вже не виняток. Українські розробники створюють десятки моделей бойових і логістичних дронів. Частина виробництва зосереджена в підземних майстернях поблизу фронту, решта — у приватних компаніях, які співпрацюють із Міноборони.
Кожен апарат має своє призначення: мінометний підвіз, евакуація, розвідка або удар. Завдяки дешевизні таких систем їх можна втрачати без катастрофічних наслідків, а операторів — швидко навчати.
Росія також намагається розвивати подібні технології, але українці діють гнучкіше. Головна перевага ЗСУ — децентралізовані ініціативи: бригади самі проектують і тестують власні моделі, адаптуючи їх під потреби конкретних операцій.
Наземні дрони — це не лише про вибухівку. Вони здатні перевозити поранених із «сірої зони», доставляти воду і боєприпаси, підвозити пальне. Усе це зменшує ризики для піхоти, яка тепер частіше керує машинами з укриттів.
За оцінками військових аналітиків, Україна стає світовим лідером у бойовому застосуванні безпілотників. Вони називають війну проти Росії «першою масштабною роботизованою війною XXI століття».
Третя штурмова бригада відправила 138 фунтів вибухівки, упакованої в наземний безпілотник, у напрямку ймовірного місця укриття російських військ — Відео: Третя штурмова бригада України
Застосування роботів радикально змінює логіку бою. Якщо раніше головним був артилерійський обстріл, то тепер усе частіше вирішує комбінація аеророзвідки, штучного інтелекту та дистанційного керування.
Вартість українського наземного дрона — менша, ніж місячне забезпечення солдата, а його ефективність у штурмових умовах зростає з кожною модернізацією. Перевага — в точності: робот може зайти в окоп або бліндаж, куди не дістане артилерія.
Психологічний ефект також колосальний. Російські солдати дедалі частіше тікають або здаються, побачивши, як до них наближається безлюдний вибуховий апарат. «Вони не знають, як із цим боротися — бо тут нема кого вбити, тільки машина», — кажуть українські оператори.
Українська армія вже готує цілі «роботизовані підрозділи», де замість звичайних взводів діятимуть роти дронів різного призначення. Такі сили можуть виконувати операції без прямого контакту з противником, що стане фундаментом нової військової доктрини.
У майбутньому українські фахівці планують інтегрувати штучний інтелект, аби роботи могли самостійно орієнтуватися на полі бою та уникати РЕБ. Це дозволить створити «ройову» тактику, де десятки автономних дронів одночасно знищуватимуть цілі.
Війна в Україні вже увійшла в історію як лабораторія військових інновацій. Кожен день бойових дій дає нові технічні рішення, які потім використовуватимуть армії світу. І саме українські інженери зараз визначають, яким буде майбутнє війни — не лише для країни, а й для всієї планети.
