Україна у понеділок звинуватила Росію у спробі незаконно захопити контроль над стратегічно важливими Азовським морем та Керченською протокою. Це сталося на тлі відкриття арбітражних слухань у справі, яка може стати однією з найважливіших юридичних баталій між Києвом та Москвою.
Слухання у Постійній палаті третейського суду в Гаазі є черговим кроком у низці міжнародних судових справ, пов’язаних з анексією Криму у 2014 році та повномасштабним вторгненням Росії в Україну у 2022 році. Навіть під час триваючих бойових дій на українських полях битв правовий фронт продовжує відігравати важливу роль у протистоянні двох країн.
«Росія хоче забрати собі Азовське море та Керченську протоку, тому вона збудувала величезні ворота на вході, щоб не допустити міжнародні судна, дозволяючи при цьому проходити лише невеликим російським річковим суднам», — заявив представник України Антон Кориневич під час виступу перед панеллю арбітрів.
Згадані «ворота» — це міст, який Росія збудувала через Керченську протоку після анексії Криму. Цей міст вартістю 3,5 мільярда доларів та довжиною 19 кілометрів з'єднує Чорне та Азовське моря. Він є життєво важливим для підтримки російських військових операцій на півдні України, оскільки забезпечує автомобільний та залізничний рух по окремих секціях.
«Цей міст є незаконним, і він має бути знесений», — наголосив Кориневич перед арбітражною панеллю.
Україна подала справу до суду у 2016 році, через два роки після анексії Криму. Київ звинувачує Москву у порушенні Конвенції ООН з морського права через будівництво мосту, блокування українських рибалок у традиційних для них водах, завдання шкоди навколишньому середовищу та розграбування підводних археологічних пам’яток.
Київ вимагає невизначеної компенсації, а також визнання незаконності дій Росії.
Росія, зі свого боку, наполягає на тому, що арбітражний суд не має юрисдикції для розгляду цієї справи. Вона стверджує, що якщо судді вирішать, що вони мають право розглядати цю справу, суд все одно має відхилити претензії України.
«Звинувачення України у цій справі, звичайно, абсолютно безпідставні та безнадійні», — заявив представник Росії Геннадій Кузьмін на засіданні.
Він стверджує, що Азовське море та Керченська протока є «внутрішніми водами», на які не поширюється дія Конвенції ООН з морського права, яку, за твердженням України, Росія порушує.
Після двох вступних заяв у понеділок слухання продовжаться за закритими дверима протягом декількох днів. Остаточне рішення у справі може бути ухвалене лише через кілька років.
Геополітичний контекст та значення справи
Справа, яку розглядає Постійна палата третейського суду в Гаазі, є черговим фронтом у геополітичному протистоянні між Україною та Росією. Після анексії Криму у 2014 році та початку військових дій на сході України, Росія зміцнює свій контроль над Азовським морем, що дозволяє їй не лише впливати на економічні процеси в регіоні, а й забезпечувати безперервне постачання своїх військових на окупованих територіях.
Будівництво Керченського мосту стало символом анексії Криму та демонстрацією російської сили. Міст, що з'єднує російську територію з окупованим півостровом, не лише полегшує логістику, але й слугує інструментом політичного тиску. Українська сторона вважає його незаконним, оскільки він порушує норми міжнародного права та обмежує судноплавство, на що Київ має законне право.
Для України ця справа є важливим елементом у боротьбі за відновлення суверенітету та територіальної цілісності. У разі успішного розгляду позову в міжнародних судах Київ зможе домогтися визнання незаконності дій Росії на міжнародному рівні, що відкриє шлях до подальших санкцій та компенсацій.
Російська стратегія: відкидання та маніпуляції
Зі свого боку, Росія традиційно заперечує всі звинувачення, виставляючи справу як внутрішню та намагаючись уникнути міжнародного правосуддя. Використання аргументу «внутрішніх вод» дозволяє Москві уникати відповідальності за порушення міжнародних норм. Проте такі дії не знаходять підтримки серед більшості міжнародних гравців, які розглядають Крим та прилеглі води як окуповані території.
Міжнародні експерти вважають, що позиція Росії в цій справі є частиною більш широкої стратегії з легітимізації своїх дій у Криму. Успішне використання юридичних та дипломатичних важелів дозволить Москві зміцнити свої позиції на міжнародній арені та зменшити тиск з боку західних країн.
Правовий фронт у війні
Поки що Україна активно використовує юридичні механізми для протидії Росії, розглядаючи їх як важливий інструмент у боротьбі за свої права. Справа в Постійній палаті третейського суду є однією з багатьох, які Київ ініціював у різних міжнародних інстанціях після анексії Криму та початку війни на Донбасі.
Україна вже здобула кілька важливих перемог у міжнародних судах, включаючи рішення Міжнародного суду ООН щодо обмежувальних заходів проти Росії. Проте жодна з цих перемог поки що не привела до реальних змін на місцях, оскільки Росія продовжує ігнорувати рішення міжнародних інстанцій.
Майбутні перспективи
Юридична боротьба між Україною та Росією може тривати ще багато років. Проте, незалежно від результатів, ці справи важливі не лише для України, а й для всього світу. Вони встановлюють важливі прецеденти щодо того, як міжнародне право може застосовуватися в умовах військової агресії та окупації.
Якщо суд визнає аргументи України та ухвалить рішення на її користь, це стане серйозним ударом по позиціях Росії на міжнародній арені. Крім того, це підсилить вимоги України до міжнародної спільноти щодо посилення санкцій та притягнення Росії до відповідальності.
Проте слід пам’ятати, що навіть успішні судові рішення можуть не мати негайного ефекту на ситуацію на місцях. Росія, ймовірно, продовжить свою агресивну політику, використовуючи військову силу та дипломатичні маніпуляції, щоб утримати контроль над окупованими територіями та стратегічно важливими водними шляхами.
Висновки
Юридична боротьба за Азовське море та Керченську протоку є важливим елементом загального протистояння між Україною та Росією. Вона демонструє, що Київ не лише намагається відстояти свої права на полі бою, а й активно використовує міжнародні інструменти для відновлення своєї територіальної цілісності та суверенітету.
Справа в Постійній палаті третейського суду в Гаазі може стати важливим прецедентом для міжнародного права, встановлюючи чіткі правила гри для всіх країн, які стикаються з агресією та окупацією. І хоча остаточне рішення може бути ухвалене лише через кілька років, важливо, що боротьба за справедливість та дотримання міжнародних норм продовжується.
Попри всі труднощі, Україна не відступає, показуючи всьому світу приклад того, як можна боротися за свої права, навіть коли проти тебе стоїть набагато сильніший ворог. І в цій боротьбі важливо не тільки виграти війну, а й захистити правду та справедливість на міжнародному рівні.
