Українська оборонна промисловість опинилася перед проблемою, яка сьогодні може здаватися суто бюрократичною, але вже за кілька місяців здатна перетворитися на серйозний виклик для Сил оборони. Виробники зброї заявляють про недостатній рівень державного контрактування та попереджають: затримка із замовленнями сьогодні може означати перебої з постачанням озброєння у майбутньому.
«Українська рада зброярів» закликала Міністерство оборони забезпечити безперервність контрактування підприємств ОПК і своєчасне постачання необхідної продукції війську.
За оцінками учасників ринку, станом на середину серпня законтрактовано лише до 25% наявних виробничих спроможностей. Без достатніх замовлень залишаються підприємства, які виготовляють різні види озброєння та військової техніки.
Для оборонної галузі це особливо небезпечно, адже виробництво зброї неможливо запустити одним натисканням кнопки. Між рішенням держави закупити певну продукцію та її фактичним надходженням до військових може пройти багато місяців.
Чому тендери стали головною проблемою
СЕО «Української ради зброярів» Ігор Федірко пояснив, що Міністерство оборони поступово переводить оборонні закупівлі від прямих контрактів до конкурентних тендерних процедур. Сам підхід, за його словами, є прозорим і відповідає європейській практиці.
Однак тендер — лише частина складного механізму. Перед оголошенням закупівлі потреба має бути переведена у конкретні тактико-технічні характеристики — ТТХ. Саме вони визначають, яким вимогам повинна відповідати зброя або техніка, яку держава планує придбати.
За новою моделлю відповідні центри компетенцій у системі Міноборони повинні розробляти такі характеристики. Після цього Агенція оборонних закупівель ДОТ проводить процедури, а відповідний підрозділ Міноборони контролює якість виконання оборонних контрактів.
Проблема, за словами Федірка, полягає в тому, що нова система поки не запрацювала з необхідною швидкістю.
П'ять місяців очікування
Наприкінці лютого Міністерство оборони оголосило про початок створення центрів компетенцій за ключовими технологічними напрямами. Відтоді минуло понад п'ять місяців.
Однак, як заявляють у «Українській раді зброярів», за цей час для наявної номенклатури озброєння було розроблено критично мало необхідних ТТХ.
А це створює своєрідне замкнене коло. Без затверджених характеристик Агенція оборонних закупівель не може оголосити відповідний тендер. Без тендера немає контракту. Без контракту виробник не отримує необхідного фінансування і не може своєчасно закупити комплектуючі та запустити виробництво.
У результаті кошти, які призначені для оборонних закупівель, не перетворюються на нові контракти з тією швидкістю, якої потребує воєнна економіка.
Чому пауза сьогодні може вдарити через пів року
Особливість оборонного виробництва полягає в його довгому виробничому циклі. Після підписання контракту підприємству потрібно отримати аванс, замовити сировину та комплектуючі, дочекатися їхнього постачання, організувати виробництво, провести випробування і лише після цього передати готову продукцію війську.
На все це можуть піти місяці.
Тому проблема недостатнього контрактування не обмежується сьогоднішніми показниками. Якщо підприємства зараз не отримують замовлень, через кілька місяців може виникнути дефіцит готової продукції.
Саме на це звернув увагу Ігор Федірко, попередивши, що пауза в контрактації сьогодні створює ризик реального розриву постачань через пів року.
Фактично йдеться про горизонт, який визначатиме, чим українські військові матимуть можливість користуватися на полі бою в наступні місяці.
Європейські гроші також мають умови
Додатковою проблемою залишається фінансування. За словами Федірка, Агенція оборонних закупівель не має достатнього гарантованого бюджетного ресурсу для закриття всіх потреб. Частина подальшого фінансування залежить від європейських коштів.
Однак використання такого фінансування передбачає конкурентні процедури, а також певні вимоги до походження продукції та її компонентів. Це означає, що навіть наявність фінансового ресурсу не завжди дозволяє миттєво перетворити його на замовлення для українських підприємств.
У «Українській раді зброярів» наголошують: процедури закупівлі та укладання контрактів потребують часу, тому діяти необхідно не тоді, коли проблема вже проявиться на фронті, а заздалегідь.
Що пропонують змінити
Зброярі закликають Міноборони оперативно спрямувати частину доступних коштів на закупівлю критично необхідної продукції. Також пропонується за потреби посилити центри компетенцій, визначити конкретні строки та відповідальних за розроблення ТТХ, а також прискорити закупівлі за тими характеристиками, які вже готові.
Окремо пропонується створити перехідний механізм, який дозволив би підтримувати безперервність виробництва до повноцінного запуску нової системи.
Водночас Агенція оборонних закупівель ДОТ напередодні заперечила інформацію про нібито саботаж тендерів на закупівлю озброєння, які анонсувало Міноборони. В Агенції заявили, що оголосили та провели процедури за всіма категоріями, щодо яких отримали необхідні ТТХ.
Таким чином, зараз сторони фактично говорять про одну проблему з різних боків. Для держави важливо забезпечити прозорі та конкурентні закупівлі, тоді як виробники наголошують на необхідності швидкості та прогнозованості замовлень.
У воєнний час ці два завдання не можуть існувати окремо. Прозорість закупівель потрібна для ефективного використання державних коштів, але вона не повинна створювати багатомісячні паузи у виробництві.
Український ОПК працює не за принципом «замовили сьогодні — отримали завтра». Якщо підприємство не бачить контракту, воно не може нескінченно тримати виробничі лінії, персонал і запаси комплектуючих у режимі очікування.
Саме тому нинішня дискусія про 25% законтрактованих спроможностей — це не лише питання роботи чиновників чи проведення тендерів. Це питання того, чи буде українська оборонна промисловість безперервно виробляти необхідну зброю в момент, коли вона найбільше потрібна Силам оборони.
