Станом на 1 січня 2026 року обсяг готівки в обігу поза банківською системою України сягнув 926,3 млрд грн. Загальна грошова маса при цьому становила близько 4,02 трлн грн, а частка готівки — приблизно 23%. Це суттєво перевищує показники більшості розвинених країн, де готівка зазвичай не перевищує 5–15% від загального обсягу грошей в економіці.
Голова Державної служби фінансового моніторингу Філіп Пронін у своїй авторській колонці зазначає, що така структура грошової маси є наслідком не лише економічних, а й історичних факторів. Українці традиційно зберігають значну частину заощаджень поза банками через недовіру до фінансової системи, сформовану після низки кризових періодів — від знецінення заощаджень після розпаду СРСР до банківських криз, девальвацій і валютних обмежень.
За його словами, значний обсяг готівки — це не обов’язково тіньові кошти. Частина цих грошей має цілком легальне походження: заробітні плати, доходи від підприємницької діяльності, продаж майна, спадщина, банківські зняття депозитів і грошові перекази з-за кордону.
Окрему роль відіграють трудові мігранти, чиї перекази роками залишаються важливим джерелом надходжень в економіку України. Значна частина цих коштів згодом також осідає у вигляді готівкових заощаджень у домогосподарствах.
Водночас такий рівень «кешової» економіки має і зворотний бік. За оцінками фінансових експертів, гроші, які не залучені в банківську систему, не працюють на економіку — вони не перетворюються на кредити для бізнесу чи інвестиції у розвиток виробництва. Це, у свою чергу, стримує економічне зростання країни.
Філіп Пронін наголошує, що державна політика має бути спрямована не на боротьбу з готівкою як такою, а на створення умов, за яких громадяни добровільно обиратимуть банківську систему для зберігання коштів. Серед ключових факторів він називає стабільні правила гри, захист права власності, зниження рівня корупції та розвиток інвестиційних інструментів.
Водночас він звертає увагу і на ризики для самих громадян. Навіть валютні заощадження не є повністю захищеними від інфляції та втрати купівельної спроможності, якщо вони роками залишаються без руху. Фактично гроші «під подушкою» повільно знецінюються, навіть якщо зовні здаються стабільними.
За даними Національного банку України, лише у 2025 році обсяг готівки в обігу зріс на 12,6%, або на 103,9 млрд грн. Одним із факторів такого зростання називають підвищені ризики, пов’язані з інтенсивністю атак на енергетичну та іншу критичну інфраструктуру, що підсилює обережну фінансову поведінку населення.
Економісти зазначають, що така тенденція є типовою для країн, які перебувають у стані тривалої нестабільності. У подібних умовах населення частіше обирає готівку як більш «контрольований» і зрозумілий спосіб зберігання коштів, навіть попри її недоліки.
У результаті формується парадоксальна ситуація: з одного боку, в Україні накопичується значний обсяг грошей поза банками, а з іншого — економіка недоотримує потенційні інвестиційні ресурси, які могли б працювати на розвиток бізнесу та зростання ВВП.
Таким чином, майже трильйон гривень «під подушкою» стає не лише фінансовим показником, а й дзеркалом довіри суспільства до держави та банківської системи — і водночас викликом для економічної політики на найближчі роки.
