Реформа чи компроміс?
Ватикан схвалив нові рекомендації для Італії, які дозволяють гомосексуальним чоловікам вступати до семінарій, якщо вони дотримуються целібату. Цей крок, що впроваджується на трирічний пробний період, викликав різноманітну реакцію серед католицької спільноти. Документ, схвалений Конференцією італійських єпископів у листопаді, передбачає, що сексуальна орієнтація є лише однією з характеристик особистості кандидата.
Як повідомляє газета «Дейком», рекомендації не змінюють офіційного вчення Католицької церкви, яке стверджує, що «гомосексуальні нахили» є «внутрішньо невпорядкованими», а чоловіки з «глибокими» гомосексуальними схильностями не повинні ставати священниками. Однак у документі наголошується, що якщо кандидат залишається чистим і цнотливим, його сексуальна орієнтація не повинна бути підставою для відмови.
Довга історія протиріч
Католицька церква десятиліттями боролася з суперечністю, що священство слугувало прихистком для гомосексуальних чоловіків, тоді як офіційна доктрина засуджує одностатеві стосунки. Водночас, заяви папи Франциска щодо ЛГБТК+ спільноти часто викликають неоднозначні оцінки. У 2016 році він затвердив документ, що забороняє вступ до семінарій чоловікам із «глибокими» гомосексуальними схильностями, відновлюючи положення, затверджене папою Бенедиктом XVI у 2005 році.
Минулого року, відповідаючи італійським єпископам на конференції, Франциск використав антисексистське висловлювання, говорячи про «занадто велику кількість гомосексуальності» у семінаріях. Пізніше Ватикан приніс вибачення за ці слова, що шокували багатьох католиків.
Вважається, що Папа Франциск закликав Римо-Католицьку Церкву бути більш привітною до ЛГБТК-спільноти, але, як повідомляється, він використав образливий термін на нещодавній зустрічі. Гульєльмо Мангіапане
Погляд із середини
Отці-семінаристи та священники неоднозначно ставляться до нових рекомендацій. Отець Джеймс Мартін, високопрофільний прихильник відкритішої Церкви, зазначив, що вперше у ватиканському документі йдеться про те, що рішення щодо вступу гомосексуального чоловіка до семінарії не повинно ґрунтуватися виключно на його орієнтації. «Якщо гей може вести емоційно здорове, чисте та цнотливе життя, його можна розглядати як кандидата», — сказав він.
Однак Папа Франциск неодноразово висловлював побоювання щодо того, що такі кандидати можуть вести подвійне життя, вступаючи у стосунки, несумісні з целібатом.
Нова політика: рівність чи амбівалентність?
Рекомендації італійських єпископів підкреслюють, що мета формування священників полягає у здатності прийняти дар, свідомо обрати та відповідально жити в целібаті. При цьому у документах не робиться жодної різниці між гетеросексуальними та гомосексуальними кандидатами у священники.
Френсіс ДеБернардо, виконавчий директор американської організації New Ways Ministry, що підтримує гомосексуальних католиків, назвав цей крок «позитивним прогресом». Він зазначив: «Це роз’яснення попередніх неоднозначних заяв, які викликали страх і дискримінацію. Такий підхід демонструє рівність, до якої Церква має прагнути у всіх питаннях, пов’язаних із ЛГБТК+».
Контексти і перспективи
Незважаючи на нову політику, інші країни, де гомосексуальність суворо засуджується, навряд чи підуть шляхом італійських єпископів. Наприклад, у країнах Африки та Азії, де засудження ЛГБТК+ глибоко вкорінене, такі реформи, ймовірно, викличуть опір.
Водночас документ підкреслює важливість комплексного підходу до розуміння особистості кандидата. «Розглядати орієнтацію слід як частину загальної картини особистості молодої людини», — йдеться у тексті.
Італійський досвід у глобальному контексті
Хоча нова політика викликає змішані емоції, вона є кроком до більшої прозорості та рівності. Незважаючи на існуючі застереження, ці рекомендації пропонують більш відкритий підхід до формування майбутніх священників, що може стати прикладом для інших регіонів світу.
