Війна між США, Ізраїлем та Іраном входить у фазу, коли політична невизначеність поєднується зі зростанням гуманітарних і економічних ризиків. У Вашингтоні ключові посадовці прямо заявили: остаточні цілі війни, її тривалість і умови завершення визначатиме особисто президент США Дональд Трамп.
Під час брифінгу в Білому домі прессекретарка Каролін Левітт заявила, що саме президент вирішуватиме, коли Іран можна буде вважати таким, що капітулював. Раніше Трамп неодноразово називав «безумовну капітуляцію» Тегерана однією з головних умов завершення конфлікту.
Міністр оборони США Піт Гегсет також уникнув конкретних відповідей щодо термінів війни. За його словами, американські військові надають президенту «максимальний набір варіантів» ведення бойових дій, а сам Трамп «контролює швидкість ескалації».
За підрахунками редакції «Дейком», така модель управління конфліктом фактично концентрує стратегічні рішення в руках однієї політичної фігури. Це робить перебіг війни менш передбачуваним як для союзників США, так і для світових ринків.
За офіційними даними Пентагону, з початку війни загинули сім американських військовослужбовців. Ще 140 отримали поранення, з них восьмеро перебувають у важкому стані. Це свідчить про те, що конфлікт уже вийшов за рамки обмеженої операції.
Залишки поліцейської дільниці на вулиці Нілуфар у Тегерані після авіаударів цього місяця — Араш Хамуші
Загальні людські втрати значно більші. За попередніми оцінками, від початку війни загинули щонайменше 1 940 людей, переважно на території Ірану. Іранські медичні джерела повідомляють також про понад 15 тисяч поранених.
Мешканці Ірану повідомляють про інтенсивні бомбардування, які зачіпають не лише військові об’єкти. За словами очевидців, удари вражають житлові будинки, школи, мечеті та лікарні. Такі повідомлення поки складно незалежно перевірити, але вони дедалі частіше з’являються у свідченнях цивільного населення.
Особливе занепокоєння викликають екологічні наслідки атак на енергетичну інфраструктуру. У Тегерані після ударів по нафтових сховищах небо затягнуло густим димом, а жителі повідомляють про так званий «чорний дощ» — явище, яке виникає після горіння нафтопродуктів.
Медичні експерти попереджають, що подібне забруднення повітря може мати довготривалі наслідки для здоров’я. Дим від горіння нафти містить канцерогенні сполуки, важкі метали та інші токсини, що підвищують ризик респіраторних і неврологічних захворювань.
Паралельно розширюється і географія конфлікту. У Лівані гуманітарні організації повідомляють про масштабне переміщення населення після ударів Ізраїлю по позиціях угруповання «Хезболла». За даними міжнародних організацій, близько 700 тисяч людей були змушені залишити свої домівки.
У понеділок з нафтопереробного заводу, що експлуатується державною енергетичною компанією Бахрейну Bapco Energies, піднявся дим. Світові ціни на нафту різко зросли з початку війни між США та Іраном — Через Reuters
Багато сімей у Бейруті живуть у школах, урядових будівлях або просто на вулицях. Лише за останню добу понад 100 тисяч людей зареєструвалися на урядовій платформі для внутрішньо переміщених осіб.
Напруження відчувається і в країнах Перської затоки. Об’єднані Арабські Емірати та Катар заявили, що їхні системи протиповітряної оборони перехопили іранські ракети. У Саудівській Аравії безпілотник упав на житлову територію на північ від Ер-Ріяда, хоча постраждалих не було.
Ізраїль, своєю чергою, продовжує політичний тиск на Тегеран. Прем’єр-міністр Біньямін Нетаньягу звернувся до іранців у соціальних мережах, заявивши, що війна створює для них «можливість самим визначити свою долю».
Подібна риторика повторює тезу, яку ізраїльський уряд просуває з початку конфлікту: що військовий тиск може спровокувати внутрішні політичні зміни в Ірані.
Втім, поки що війна розвивається за іншою логікою — швидкого розширення фронтів і накопичення гуманітарних наслідків. Чим довше триватиме конфлікт, тим більше він ризикує перетворитися з регіональної війни на глобальну кризу — енергетичну, економічну та політичну.
Натовп, що висловлює свою підтримку Моджтабі Хаменеї в Тегерані в понеділок — Араш Хамуші
