Від підтримки України до мовчазного схвалення Кремля
Республіканська партія США традиційно асоціювалася з жорсткою зовнішньою політикою, стримуванням Росії та підтримкою союзників у Європі. Однак президент Дональд Трамп перевернув ці принципи догори дриґом. Його зближення з Володимиром Путіним та різкі випади проти України викликають питання: чому республіканці в Конгресі, які ще донедавна палко захищали Київ, зараз або мовчать, або намагаються виправдати дії президента?
Політичне мовчання та відсутність опору
На Капітолійському пагорбі реакція республіканців на дипломатичний курс Трампа коливається між стриманістю та відвертим ігноруванням. Навіть ті, хто раніше активно виступав за підтримку України, зараз воліють не коментувати дії президента або ж висловлювати свої зауваження у максимально м’яких формулюваннях.
Сенатор Джон Тюн, лідер республіканської більшості, після закритого обговорення з віцепрезидентом Джей Ді Вансом, заявив:
«Зараз потрібно дати йому [Трампу] простір».
Ці слова контрастують із його попередніми заявами, коли він наполягав, що США не можуть допустити перемоги Росії в Україні.
Навіть Мітч Макконнелл, який довгий час був провідним республіканським голосом у підтримці України, наразі не коментує зміни у позиції адміністрації Трампа.
Від "агресора" до партнера: зміна риторики
Зміни у ставленні до України найбільш виразно проявляються в окремих висловлюваннях сенаторів, які раніше жорстко критикували Кремль.
Ліндсі Грем: від війни до компромісу
У 2023 році сенатор Ліндсі Грем називав Путіна «військовим злочинцем» та «тираном, який заслуговує на ліквідацію». Але після оголошення про можливий візит Трампа до Москви, Грем раптом став набагато м’якшим:
«Мені байдуже, де вони зустрінуться – у Москві чи Клівленді. Важливо, щоб вони зробили все правильно».
Більше того, він заявив, що Трамп «є найкращою надією України», хоча той відкрито заявляє про необхідність тиску на Київ для поступок перед Росією.
Роджер Вікер: коли Путін – проблема, але Трамп знає краще
Сенатор Роджер Вікер, голова комітету з питань збройних сил, назвав Путіна «воєнним злочинцем», однак уникнув будь-якої критики Трампа. Він сказав, що не підтримує ідею особистої зустрічі президента США з Путіним, але визнав, що не був залучений до обговорень із Білим домом.
«Якби він мене запитав, я б порадив не давати Путіну такого привілею».
Проте ані Вікер, ані його колеги не роблять жодних активних кроків, щоб зупинити зміну політики США щодо Росії.
Трамп проти Зеленського: чи почують республіканці сигнал?
Трамп не лише шукає способи налагодити відносини з Путіним, а й активно атакує президента України. Він заявив, що «Зеленський міг укласти угоду», а також назвав його «диктатором без виборів».
Ці слова викликали певне занепокоєння серед республіканців, але вони висловлюють його настільки стримано, що це радше схоже на дипломатичні реверанси.
Сенатор Том Тілліс зазначив:
«Це не слово, яке я б використовував».
Проте він, як і більшість інших, уникнув відкритої критики президента США.
Майбутнє республіканської партії: хто керує курсом?
Зміни у зовнішній політиці США під проводом Трампа ставлять під питання фундаментальні принципи Республіканської партії. Якщо раніше вона асоціювалася з безкомпромісною позицією щодо Москви та підтримкою союзників, то зараз її лідери або мовчать, або намагаються виправдати курс президента.
Деякі сенатори ще зберігають відданість старій лінії, але їхні голоси стають дедалі слабшими. Натомість позиція Трампа, яка передбачає тиск на Україну та пошук компромісів із Кремлем, стає новою реальністю для республіканського істеблішменту.
Що це означає для України та світу?
Зміна зовнішньополітичної риторики Республіканської партії може мати серйозні наслідки:
- Зниження підтримки України. Якщо Конгрес припинить виділення допомоги Києву, це значно ускладнить можливість продовження опору російській агресії.
- Зміцнення позицій Путіна. Легітимізація переговорів із Кремлем може надати Москві більше можливостей для маніпуляцій на міжнародній арені.
- Послаблення НАТО. Якщо США відступлять від традиційної ролі гаранта безпеки Європи, це може спровокувати нові геополітичні кризи.
Висновок: мовчання, що змінює світ
Республіканці, які ще кілька років тому закликали до жорсткої відповіді Путіну, тепер мовчки приймають зміну курсу. Це мовчання може коштувати Україні критично важливої підтримки, а США – ролі лідера у світовій політиці. Питання лише в тому, чи усвідомлюють вони ціну своєї бездіяльності.
