Протягом останніх трьох місяців представники нової адміністрації США натякають, що без чіткої згоди на компроміс із Росією — фактично визнанням анексії Криму та заморожуванням тих частин Донбасу, які Москва вже контролює — американська підтримка Україні може бути суттєво скорочена або навіть припинена. Якщо раніше Євросоюз і НАТО діяли, ніби ключовий стратегічний тягар щодо відбиття російської агресії лежить на Сполучених Штатах, то тепер у Брюсселі, Берліні, Парижі й Варшаві готуються до найгіршого сценарію: «а що, якщо Америка вийде з гри?»
У саміті НАТО в гавані Ла-Гардія ледь не щодня лунали запитання: чи справді Вашингтон готовий поступитися принципом невтручання в існуючі кордони? Адже це не лише доля України, а фундаментальний договір європейської безпеки з 1945 року — жодних територіальних змін силою, навіть якщо той, хто застосував силу, вже контролює спірну землю.
«Американці бачать Україну одним із «проєктів» зовнішньої політики — вирішити або залишити. А ми в Європі розуміємо, що справжня загроза — системне підривання нашої безпеки, якщо дозволити Кремлю поступово розбивати принцип непорушності кордонів», — заявив польський міністр закордонних справ Радослав Сікорський.
Серед найбільш заангажованих у підтримку України є Польща, Великобританія, Франція, Німеччина, Швеція, Фінляндія, а також три балтійські республіки. Урядові кола цих країн публічно підтвердили готовність надалі постачати Києву боєприпаси, надавати розвідувальні дані й обговорюють створення окремого бюджетного фонду на 50–60 млрд євро щорічно. Уже цього року ЄС виділив близько 40 млрд євро— і в урядах є розуміння, що ця допомога буде нарощуватися, навіть якщо американські підрядники отримають «стоп» від Вашингтона.
Рятувальник зі службовим собакою шукає мешканців, які все ще можуть бути під гумою зруйнованого житлового будинку, який постраждав під час російського ракетного удару, під час нападу Росії на Україну, у Києві, Україна, 24 квітня 2025 року. Аліна Смутко
“Україна — це передова лінія нашої безпеки”, — пояснює міністр оборони однієї з країн ЄС на умовах анонімності. “Допомагаючи їм сьогодні, ми рятуємо нас самих від подальшого втягування у війну та відчуття вразливості”.
Разом із ядром лояльних до Києва держав у Європі є й ті, хто радше зацікавлений у стримуванні витрат або більш компромісному підході. Італія, незважаючи на декларації солідарності, виділяє порівняно невеликі суми, а прем’єр-міністр особливо уникає чітких заяв про військову підтримку. Угорщина та Словаччина взагалі демонструють лояльність до Москви, блокуючи окремі ініціативи санкційного тиску.
“Ми готові емоційно підтримувати Україну, але в наших можливостях лише стільки, скільки дозволяє економічна ситуація” — пояснює високопосадовець з Риму. Тим часом у французькому Національному зборі вже звучать пропозиції направити на схід контингент європейських військ у межах миротворчої місії, аби дати Києву гарантії безпеки навіть без участі США.
Аналітики Європейської ради зовнішніх зв’язків підрахували: для стримування подальшої агресії Росії Україні конче необхідні не менше ніж 50–60 млрд євро щорічно. Це не лише постачання зброї, а соціальна підтримка біженців, відновлення інфраструктури, енергетичних мереж і логістичні коридори.
“Поки що ми маємо на столі фінансові ресурси на близько 40 млрд євро на цей рік. Наступного — будуть нові транші. І якщо США скоротять свою частку, швидше за все, ЄС заповнить розрив”, — говорить Фабіан Цулеґ, виконавчий директор Європейського політичного центру в Брюсселі.
Крім бюджетних виплат, Брюссель готує масштабну програму з ремонту зруйнованих мостів і доріг, відновлення електромереж і лікарень. Буде запроваджено «європейські військові гарантії», за якими учасники коаліції визнають: жоден теракт чи новий виток агресії проти України не залишаться без відповіді.
Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський оцінив, що війна коштувала Росії щонайменше 200 мільярдів доларів і вбило або поранило майже мільйон російських солдатів. Омар Гавана
Поразка у врегулюванні на переговорах із Росією без США викликає побоювання, що Москва сприйме це як сигнал: в Європі нема єдиного волевиявлення. У відповідь вже відбуваються активні переговори з Великою Британією поза межами ЄС, а також із Туреччиною та Норвегією, які досі не брали участі у прямому військовому союзі на підтримку України.
“Ми маємо консолідувати зусилля поза Вашингтоном, щоби не дати Кремлю розколоти західний табір”, — зазначає колишній посол Франції при НАТО.
Турецький президент Реджеп Таїп Ердоган, який опікується кримськотатарською спільнотою, також підтвердив: Анкара готова посилити санкції проти Москви та сприяти безпековим гарантіям Києва на Чорному морі.
Незважаючи на загрозу скорочення американського фінансування, більшість експертів очікує, що Вашингтон й надалі ділитиметься з Європою розвідданими та базовими елементами протиповітряної оборони. Польща, Німеччина та Франція вже ведуть переговори про централізоване замовлення ПЗРК, радари та безпілотники, які можуть компенсувати відсутність американських кораблів та літаків.
“Розвіддані — це серце сучасної війни. Якщо США не дадуть гроші, вони принаймні передадуть інформацію. І цього вистачить, щоби не залишити Київ сам на сам із Кремлем”, — зазначив польський міністр Сікорський.
У Брюсселі визнають: якби Америка зовсім відійшла від України, європейці змушені були б узяти удар на себе. Для реалізації задуманого знадобиться оновлення оборонних бюджетів — Німеччина обіцяє вийти за межу 2 % ВВП, а Польща вже перевищує цей показник.
У разі відсутності американської присутності ЄС готуватиме «план Б»: відновлення вітчизняних оборонних промислових потужностей, формування єдиного європейського командування для військової місії та запуск спеціального фонду підтримки реформ в Україні задля пришвидшення євроінтеграції.
Військовий капелан звершує благословення на Великдень у неділю біля обвуглених залишків церкви в Харківській області України. Тайлер Хікс
Незалежно від того, чи підтримає Вашингтон подальше фінансування, Європа вже зробила свій вибір: безпека України — це безпека всього континенту. Хоча в лавах Євросоюзу залишаються розбіжності щодо обсягів і форм допомоги, загальним знаменником є небажання допустити геополітичну поразку й зміну міжнародних кордонів силою.
Якщо Америка відмовиться від України, Європа не згорне підтримку. Вона, хоч і зі скрипом, але готова взяти на себе більшу частину тягаря — від грошей до зброї, від розвідданих до дипломатичної координації. У центрі цього рішення — усвідомлення тієї самої істини, яку проголошували покоління європейських лідерів після Другої світової війни: мир грунтується на непорушності кордонів і рішучості захищати слабших перед загрозою агресії.
