Ідея можливої зустрічі Володимира Зеленського та Володимира Путіна на полях саміту G20 у Маямі вже стала окремим політичним сигналом. Український президент фактично запропонував майданчик, де сторони могли б особисто поговорити й спробувати перейти від дипломатичних заяв до конкретних рішень. У відповідь із Москви пролунала реакція, яка вкотре демонструє: питання не лише в тому, чи готові сторони говорити, а й у тому, хто та на яких умовах визначатиме правила такого діалогу.
Прессекретар Кремля Дмитро Пєсков заявив, що остаточного рішення щодо участі Путіна в грудневому саміті G20 наразі немає. Тобто Москва поки не підтверджує, що російський президент взагалі прибуде до Маямі. Водночас на пропозицію Зеленського щодо особистої зустрічі Пєсков відповів уже у звичній для Кремля манері — запропонував українському лідеру приїхати до Москви.
Саме ця деталь є однією з ключових у нинішній ситуації. Київ говорить про міжнародний майданчик, де присутність обох сторін могла б бути частиною ширшого дипломатичного процесу. Москва ж намагається перенести можливу зустріч на територію Росії, фактично нав'язуючи власне бачення того, де і як мають проходити переговори.
Зеленський раніше заявив, що готовий зустрітися з Путіним на саміті G20, якщо Україну запросять до участі. Президент наголосив, що сама розмова не повинна перетворюватися на символічний жест заради камер. За його словами, головним має стати результат — рішення, здатні реально змінити ситуацію.
Це важливий нюанс. У міжнародній політиці зустріч двох лідерів сама по собі ще не означає початку миру. За столом переговорів можна обмінятися позиціями, висунути вимоги, окреслити червоні лінії й навіть домовитися про наступний раунд контактів. Але справжнім результатом стають лише конкретні домовленості, механізми їх виконання та політична готовність сторін дотримуватися досягнутих рішень.
Саме тому потенційна зустріч у Маямі могла б мати значно ширше значення, ніж звичайна двостороння розмова. G20 — це майданчик, на якому перетинаються інтереси провідних економік світу. Поява там українського питання автоматично привернула б увагу міжнародних партнерів і могла б посилити тиск на сторони щодо пошуку дипломатичного виходу.
Втім, є серйозна перешкода: Україна наразі не зазначена серед запрошених держав, які не входять до G20, згідно з інформацією, наведеною в матеріалі. Отже, сама можливість зустрічі залежатиме не тільки від бажання Зеленського та Путіна, а й від рішення організаторів саміту.
І тут виникає ще один важливий момент. Якщо Київ справді отримає запрошення, Москва опиниться перед необхідністю визначатися, чи готова вона використати міжнародний майданчик для прямого контакту. Якщо ж російська сторона відмовиться або її представник не прибуде, відповідальність за відсутність особистого діалогу значною мірою стане предметом міжнародної політичної дискусії.
Заява Пєскова про Москву тому виглядає не просто як відповідь на конкретну пропозицію. Це продовження боротьби за сам формат майбутніх переговорів. Для Кремля принципово важливо не лише говорити про можливий діалог, а й демонструвати, що саме він визначає його умови. Для Києва, навпаки, принциповим залишається міжнародний контекст і участь партнерів, які можуть гарантувати, що переговорний процес не перетвориться на односторонній політичний спектакль.
Попереду ще кілька місяців до саміту, запланованого на 14–15 грудня. За цей час позиції сторін можуть змінитися, а дипломатичний порядок денний — отримати нові акценти. Тому нинішні заяви не варто сприймати як остаточні рішення.
Проте сам факт появи такої пропозиції вже має значення. Зеленський публічно продемонстрував готовність до прямої розмови, якщо для неї буде створено відповідний міжнародний майданчик. Кремль у відповідь не відкинув саму можливість контакту, але знову повернувся до вимоги провести зустріч у Москві.
Тепер питання полягає не лише в тому, чи побачаться Зеленський і Путін. Значно важливіше — хто зробить наступний крок, де він буде зроблений і чи зможе потенційна зустріч перетворитися на реальний дипломатичний процес. Адже за нинішніх обставин одна розмова може стати або початком складного шляху до домовленостей, або черговим епізодом у багаторічному протистоянні навколо умов миру.
