Саміт БРІКС у Нью-Делі ризикує перетворитися на значно більшу дипломатичну подію, ніж просто чергова зустріч країн Глобального Півдня. За одним столом опинилися лідери держав із принципово різними інтересами, а переговори завершилися домовленістю щодо формулювання, яке ще донедавна могло здаватися майже неможливим: учасники об’єднання готові засудити односторонню агресію будь-якої держави.
Особливість цієї заяви полягає в тому, чого в ній, імовірно, не буде. Учасники переговорів не погодилися прямо називати країну, відповідальну за конкретні військові дії. Саме ця дипломатична конструкція дозволила звести докупи позиції держав, які мають різні погляди на глобальні конфлікти та дедалі гостріше конкурують за вплив у міжнародній політиці.
За інформацією Reuters, на яку посилаються чотири джерела, знайомі з перебігом переговорів, спільний документ має містити засудження односторонньої агресії. Остаточно декларацію лідери можуть затвердити 12 вересня.
На перший погляд, формулювання виглядає максимально загальним. Проте для БРІКС сам факт досягнення домовленості має окреме значення. Ще у травні міністри закордонних справ країн об’єднання не змогли виробити спільну заяву через серйозні суперечності між Іраном та Об’єднаними Арабськими Еміратами. Тепер Нью-Делі довелося фактично провести дипломатичну роботу над помилками, щоб продемонструвати: різні інтереси ще не означають повної нездатності домовлятися.
Склад учасників саміту чудово показує масштаб проблеми. У Нью-Делі присутні Володимир Путін, Сі Цзіньпін, президент Ірану Масуд Пезешкіан, президент ПАР Сиріл Рамафоса та представники арабських монархій Перської затоки. До цього додаються позиції Бразилії, Єгипту, Ефіопії та Індонезії.
Кожна з цих держав має власне бачення того, яким повинен бути майбутній світовий порядок. Для одних головним питанням залишається економічна незалежність від західних фінансових інституцій. Інші прагнуть отримати більшу політичну вагу. Деякі намагаються одночасно підтримувати відносини з Вашингтоном, Пекіном і Москвою, не стаючи заручниками протистояння між великими центрами сили.
Саме тому слова про «засудження агресії» мають подвійне значення. З одного боку, вони створюють спільну дипломатичну позицію. З іншого — відсутність назв дозволяє кожній державі трактувати документ у вигідному для себе контексті.
Особливо складною залишається ситуація навколо Близького Сходу. Протистояння між Іраном та ОАЕ стало однією з головних причин, через які вироблення спільної позиції БРІКС виявилося настільки важким. На тлі нового загострення та взаємних ударів між США й Іраном будь-яке різке формулювання могло розколоти учасників ще до завершення саміту.
Для Індії це стало справжнім дипломатичним випробуванням. Нью-Делі прагне зберегти БРІКС як впливовий майданчик, але водночас не хоче перетворювати його на інструмент одного конкретного геополітичного табору. Індія має складні, але важливі відносини зі США, Росією, Ізраїлем, Іраном та арабськими країнами.
Прем’єр-міністр Нарендра Моді наголосив, що БРІКС має перейти від етапу формування до практичних результатів. Його головна мета — посилити роль Глобального Півдня у прийнятті міжнародних рішень.
Ця вимога напряму пов’язана з прагненням Нью-Делі реформувати міжнародні інституції. Індія виступає за розширення Ради Безпеки ООН і хоче, щоб нові центри економічної та політичної сили отримали більше можливостей впливати на глобальні рішення.
Сі Цзіньпін, зі свого боку, закликав БРІКС «стати на правильний бік історії» та сприяти створенню більш справедливого міжнародного порядку. Китай уже давно просуває ідею посилення ролі держав, які не належать до традиційного західного політичного центру.
Однак між риторикою та реальними можливостями об’єднання існує значна дистанція. БРІКС об’єднує країни з понад 40% населення планети та значною частиною світової економіки, проте це ще не означає політичної єдності.
Саме тому нинішня декларація може стати для організації своєрідним тестом. Якщо лідерам вдалося домовитися хоча б про загальний принцип неприйнятності односторонньої агресії, це свідчить про бажання зберегти спільний майданчик. Але якщо за дипломатичними формулами не стоятимуть конкретні рішення, вплив документа залишиться переважно символічним.
БРІКС дедалі активніше претендує на роль альтернативного центру глобального впливу. Його учасники хочуть перегляду правил роботи Світового банку, МВФ та СОТ, вважаючи нинішню систему недостатньо репрезентативною.
Та головна інтрига полягає в іншому: чи зможе таке різнорідне об’єднання виробити справді спільний голос? Нью-Делі показав, що компроміс можливий. Але він поки що будується на максимально обережних формулюваннях, які не змушують жодну зі сторін прямо виступати проти власних партнерів.
Тож декларація БРІКС може стати одночасно і дипломатичним успіхом, і демонстрацією слабкості. Учасники довели, що здатні домовлятися, але поки не продемонстрували готовності називати речі своїми іменами. Саме ця суперечність і визначатиме справжню вагу документа після завершення саміту.
