Володимир Зеленський оголосив 19 березня, що політичні члени української переговорної групи вже прямують до США і що зустріч очікується в суботу, 21 березня. Це перша спроба Києва відновити мирні переговори після того, як американський фокус різко змістився на війну в Ірані та кризу безпеки на Близькому Сході.
Формально йдеться не про прорив, а про повернення процесу в робочий стан. Білий дім станом на 21 березня публічно не підтвердив формат зустрічі, а AP зазначає, що американські медіа лише попередньо називають місцем переговорів Маямі. Саме тому нинішній раунд радше слід розглядати як відновлення контакту, а не як початок фінальної угоди.
Для Києва ця поїздка має одразу кілька цілей. Перша — не дозволити, щоб війна в Україні остаточно зникла з першого пріоритету Вашингтона. Друга — зберегти тристоронній формат США–Україна–Росія, на якому Зеленський наполягав і раніше. Третя — повернути в порядок денний питання безпекових гарантій і тиску на Кремль.
За оцінкою газети «Дейком», ідеться не лише про дипломатію в класичному сенсі, а про боротьбу за американську увагу як стратегічний ресурс. Раніше «Дейком» уже повідомляв 9 березня в матеріалі про готовність України відновити переговори після сигналу від США, що Київ намагатиметься повернутися до узгоджених форматів одразу, щойно Вашингтон буде готовий.
Демонстрація безпілотника-перехоплювача Bullet у Київській області України минулого тижня. Досвід України у війні за допомогою безпілотників зробив її знання цінними на Близькому Сході — Брендан Гоффман
Пауза виникла не випадково. Ще 9 березня Зеленський заявляв, що Україна готова до нових контактів “у будь-який момент”, але американські партнери відклали подальший раунд через іранський конфлікт.
А 19 березня президент уже публічно визнав: “у переговорах була пауза, і настав час їх відновити”. Це означає, що Київ більше не чекає зручного моменту, а сам його створює.
На цьому тлі важливо, що Росія досі не дала чіткої згоди на новий повноцінний тристоронній раунд. За даними AP, минулого тижня Україна прямо казала: вона готова, але дати має визначити Вашингтон разом із Москвою. Отже, навіть поїздка української делегації до Сполучених Штатів не гарантує швидкого повернення росіян за стіл.
Ключова проблема для Києва полягає в тому, що війна в Ірані змінила не лише медійний фокус, а й матеріальний баланс. Зеленський попереджав, що нова близькосхідна ескалація може вдарити по доступності ППО та ракет до Patriot, а також посилити позиції Росії завдяки зростанню цін на нафту. Саме тому він назвав наслідки іранського конфлікту для України “дуже поганим передчуттям”.
Це “погане передчуття” має цілком вимірюваний економічний вимір. Після стрибка цін на енергоносії адміністрація США тимчасово пом’якшила частину обмежень щодо російської нафти, пояснюючи це потребою стабілізувати ринок.
Зеленський та європейські союзники розкритикували такий крок, вказуючи, що санкції на російську нафту — один із небагатьох інструментів, які реально скорочують ресурс Росії для ведення війни.
Дрони-перехоплювачі P1-Sun FPV у виставковому залі компанії SkyFall, на тлі російського вторгнення в Україну, в невідомому місці, Україна, 6 березня 2026 року — Валентин Огіренко
Дрон-перехоплювач STING FPV демонструється на виставці українських виробників дронів, на тлі російської агресії проти України, в невідомому місці, Україна, 20 лютого 2026 року — Валентин Огіренко
Сам президент України прямо пов’язує санкційну тему з переговорами. Коли з Москви знімають частину енергетичного тиску, Кремль отримує менше стимулів до поступок і більше простору для затягування.
У такій логіці мирні переговори перетворюються на процес без дедлайнів, а не на шлях до припинення війни. Саме тому Київ зараз намагається говорити з Білим домом не лише про формат, а й про ціну паузи.
Додатковий ризик у тому, що Дональд Трамп не приховує скепсису щодо позицій Зеленського. AP фіксував, що раніше Трамп публічно применшував переговорні важелі Києва, а український президент, своєю чергою, обережно уникав прямого конфлікту з Вашингтоном, намагаючись зберегти хоча б робочий канал для діалогу.
Це і є головне обмеження нинішньої дипломатії: Україні потрібно тиснути на США, не виглядаючи стороною, що висуває ультиматуми.
У цьому сенсі поїздка делегації до США — спроба змінити саму рамку розмови. Київ показує: він не лише просить допомогу, а й пропонує військову експертизу, зокрема у протидії іранським дронам.
Зеленський окремо наголошував, що українська команда вже працює з партнерами в регіоні Перської затоки, а досвід війни з “Шахедами” може бути конвертований у нові безпекові партнерства.
Такий підхід має і внутрішню логіку. Якщо США дедалі більше дивляться на Україну крізь призму транзакційності, тоді Київ намагається довести власну корисність у ширшій архітектурі безпеки.
Українська оборонна промисловість, дрони, контрдронові рішення, знання поля бою — все це подається як аргумент на користь того, що міжнародна підтримка України не є благодійністю, а інвестицією у спільну стійкість Заходу.
Цього місяця в Мухарраку, Бахрейн, з паливних резервуарів піднімається дим. Пан Зеленський заявив про важливість проведення переговорів зі США після того, як вони призупинили санкції щодо російської нафти — Фадель Мадхан
Водночас не слід переоцінювати негайний ефект цих контактів. Переговорна делегація може домовитися про нову дату, технічний порядок денний або рамку майбутнього раунду, але це ще не означатиме зближення позицій із Росією.
Навіть за більш сприятливих умов попередні контакти не дали політичного зламу, а нині зовнішній контекст став для України гіршим, а не кращим.
Саме тут проявляється головний парадокс моменту. Чим сильніше Близький Схід відтягує увагу США, тим активніше Зеленський змушений просувати тему України.
Але що активніше Київ повертає себе у фокус Вашингтона, то більший ризик нових вимог до української сторони — від територіальних компромісів до асиметричних політичних поступок, про які українські аналітики говорять дедалі відвертіше.
Раніше «Дейком» у матеріалі від 21 березня про тривожні сигнали з Близького Сходу звертав увагу: війна в Ірані здатна не просто відкласти дипломатію, а змінити стартові умови для неї.
Саме це нині і відбувається. Росія виграє від дорожчої нафти, союзники сперечаються про санкції, а постачання критичних систем ППО стає менш передбачуваним.
Тому нинішня місія до США — це радше спроба не “оживити мир”, а не дозволити миру перетворитися на пусту дипломатичну декорацію.
Зеленський фактично сигналізує: якщо пауза затягнеться, переговорний процес почне працювати не на Україну, а на Кремль. У ситуації, коли Росія зберігає окупацію майже п’ятої частини української території, час сам по собі вже не є нейтральним фактором.
Дрон-перехоплювач P1-Sun FPV злітає під час випробувального польоту на полігоні в умовах російської агресії проти України, в невідомому місці, Україна, 6 березня 2026 року — Валентин Огіренко
Найімовірніше, результатом найближчих американсько-українських контактів стане не велика політична угода, а повернення до мінімальної керованості процесом.
Для Києва і це вже важливо. Бо сьогодні головне завдання — не дати війні в Ірані остаточно витіснити війну в Україні з американського порядку денного і не допустити, щоб мирні переговори стали ще однією жертвою глобальної турбулентності.
