Три роки війни змінили не лише політичну та військову ситуацію в Україні, а й радикально трансформували ринок праці. Через мобілізацію чоловіків на фронт, що залишив вакуум у важких галузях, жінки України почали брати на себе роботи, які раніше вважалися «чоловічими». Цей процес не тільки кидає виклик давнім стереотипам, але й є життєво необхідним для відновлення економіки країни.
Однією з таких прикладів є історія 19-річної студентки агрономії Катерини Колядюк. Колись вона побачила оголошення про набір жінок на курс водіння тракторів і, попри страх і невпевненість, вирішила спробувати свої сили. «Спочатку мені було дуже страшно. Я не думала, що зможу це робити», – згадує вона. Сьогодні Катерина впевнено керує величезною машиною, демонструючи, що навіть традиційно «чоловічі» професії можуть бути освоєні за умови належного навчання та підтримки.
Подібні історії можна почути й з інших регіонів країни. Наприклад, в Дніпропетровській області колишня бухгалтер Ірина Останько, 37 років, вирішила спробувати себе у ролі оператора ліфта в шахті. Її рішення надихнуло чоловіка, який працював на цій шахті протягом 15 років, і стало відповіддю на гостру проблему нестачі кваліфікованої робочої сили після того, як більшість чоловіків були мобілізовані на війну. «Раніше під землею не було жінок. З початку повномасштабного вторгнення ми змушені були шукати нові кадри, і я вирішила спробувати», – розповідає Ірина. Її навчання тривало майже два місяці, спочатку теоретичні заняття, потім практичні випробування у шахті на глибину 260 метрів.
37-річна Ірина Останко позує для фото з чоловіком у тунелі вугільної шахти в Дніпропетровській області, Україна, 30 січня 2025 року. Євгеній Малолетка
Не менш вражаючим є досвід жінок, які займаються будівництвом. У Київській області керівниця компанії з оренди будівельної техніки Юлія Скитчко зазначає, що війна дала жінкам можливість довести, що вони можуть керувати важкою технікою, такою як екскаватори. «Нам казали, що це не для жінок, що вони не можуть управляти екскаватором. Але сьогодні наші випускниці вже працюють на будівельних майданчиках, і це стає нормою», – каже вона. Завдяки фінансуванню з боку Сполучених Штатів та державним програмам з підготовки кадрів, вже було навчено 45 жінок, які сьогодні працюють на будівництві.
За даними Міністерства економіки, зростання числа жінок у важких галузях є частиною державної програми, спрямованої на відновлення економіки, що була сильно пошкоджена війною. З огляду на те, що понад 5 мільйонів українців покинули країну, а ще близько мільйона перебувають на службі у Збройних силах, країна стикається з гострою нестачею робочої сили. За оцінками, серед 9 мільйонів зайнятих громадян, велика частина чоловічої робочої сили наразі відсутня через мобілізацію. «Жінки опинилися під величезним тиском, оскільки їхні чоловіки відправлені на фронт. Це створює нові виклики, але й нові можливості для змін», – зазначає Юлія Свириденко, міністр економіки України, яка стала першою жінкою на цій посаді та символом змін у ставленні до ролі жінок у суспільстві.
Трансформація ринку праці відбувається не тільки через зміну складу робочої сили, а й через зміну менталітету як з боку жінок, так і роботодавців. Колись традиційно вважалося, що жінки мають працювати переважно в галузях освіти, охорони здоров’я, соціального захисту та держслужбі. Сьогодні ці переконання поступово змінюються: роботодавці визнають, що жінки можуть успішно працювати і в індустріальних секторах, а жінки самі прагнуть розширити свої професійні навички та здібності. «Ми починаємо розуміти, що важкі професії – це не питання статі, а питання навичок та підготовки. Війна змінила наше ставлення до ролей, і ми готові брати на себе нові виклики», – говорить одна з випускниць курсу водіння трактора.
Міністр економіки України Юлія Свириденко відповідає на запитання журналістів під час інтерв’ю Associated Press у Києві, Україна, 16 січня 2024 року. Євгеній Малолетка
У регіонах, де важка промисловість є ключовою для економіки, наприклад, у Дніпропетровській області, жінки стали незамінними у виробничих процесах. «Без наших жінок робота просто не можлива, – каже головний інженер шахти Віктор Кузнецов, – ми найняли понад 100 жінок, і вони вже показують, що можуть працювати на рівні з чоловіками». Таке зростання числа жінок у важких галузях сприяє не лише підтримці виробництва, але й стає важливою частиною стратегії економічного відновлення України.
Нова хвиля змін у структурі ринку праці супроводжується і культурними зрушеннями. Для багатьох родин традиційні стереотипи про місце жінки у суспільстві довгий час були непорушними. «Нам говорили, що жінки мають бути на кухні, з дітьми, – згадує Катерина, – тому для мене рішення навчатися водінню трактора було надзвичайно страшним. Але ми повинні піклуватися про себе та про нашу країну». Сьогодні такі свідчення демонструють, що війна стала каталізатором для змін, і жінки готові брати на себе відповідальність за відновлення держави.
Крім того, програми з підготовки кадрів у сфері будівництва, сільського господарства та транспорту, що фінансуються державою, сприяють активному залученню жінок до нових професій. Це дозволяє не лише заповнити кадрові прогалини, але й стимулювати економічне зростання в умовах війни. «Ми повинні дати можливість кожній жінці навчитися новим навичкам, – підкреслює Свириденко, – адже економічне відновлення країни залежить від того, наскільки швидко ми зможемо адаптуватися до нових реалій».
На цьому знімку, взятому з відео, жінка керує екскаватором під час будівельних робіт у Немішаєвому, Київська область, Україна, 27 грудня 2024 року. Василіса Степаненко
Таким чином, через зміну традиційних ролей, українські жінки сьогодні стають рушійною силою економічного відновлення. Вони переходять від звичних галузей, таких як освіта та охорона здоров’я, до важких індустріальних професій, зокрема в сільському господарстві, будівництві та видобувній промисловості. Цей процес є необхідним у зв’язку з мобілізацією чоловіків на фронт, і він вже приносить результати: виробництво не зупиняється, а нові кадри дозволяють зберегти робочі місця та підтримати економіку, що постраждала від війни.
За словами експертів, цей культурний та соціальний зсув має довгострокові наслідки. З одного боку, відкриття нових професійних горизонтів для жінок сприяє більшій рівності та розширенню можливостей у суспільстві. З іншого боку, це є відповіддю на гостру потребу країни у кваліфікованій робочій силі, яка може забезпечити життєдіяльність промисловості в умовах війни. Незважаючи на виклики, пов’язані з адаптацією до нових ролей та подоланням традиційних стереотипів, українські жінки доводять, що вони здатні виконувати будь-яку роботу, якщо отримають належне навчання та підтримку.
В умовах воєнних дій, коли майбутнє країни залишається невизначеним, такі історії стають символом надії та стійкості. Вони надихають не лише інших жінок, а й все суспільство, демонструючи, що навіть у найскладніших обставинах можна знайти сили для змін і розвитку. Цей процес, хоч і викликаний викликами війни, може стати фундаментом для нового етапу соціально-економічних трансформацій в Україні, де кожен має можливість внести свій вклад у відновлення та процвітання держави.
