За останні два тижні Європа отримала не одну ізольовану подію, а серію атак на єврейські об’єкти: від підпалів у Лондоні до вибухів біля синагоги в Роттердамі та єврейської школи в Амстердамі. Для силовиків це вже не локальні інциденти, а тривожний ланцюг.
Найсвіжіший епізод стався в районі Голдерс-Грін у Лондоні, де підпалили чотири машини єврейської служби Hatzola. Метрополітен-поліція відразу назвала це антисемітським злочином ненависті, а згодом розслідування перебрало Counter Terrorism Policing London.
25 березня британська поліція вже затримала двох чоловіків віком 45 і 47 років за підозрою в підпалі з наміром наражати людей на небезпеку. Водночас правоохоронці наголошують: на відео видно щонайменше трьох учасників, тож картина ще не повна.
За оцінкою редакції Дейком, ключове питання тут не тільки в тому, хто кинув запалювальну суміш чи заклав вибухівку. Значно важливіше, чи мають ці атаки спільного координатора, який тестує європейську безпеку через дешеві, точкові й психологічно ефективні удари.
Підозра на іранський слід виникла не на порожньому місці. Аналітик ICCT Джуліан Ланшес пише, що після спільної атаки США та Ізраїлю на Іран 28 лютого західні служби попереджали про підвищений ризик ударів по єврейських та ізраїльських цілях у Європі, і тепер ці ризики, схоже, матеріалізуються.
Окрема причина для занепокоєння — поява раніше невідомої групи Harakat Ashab al-Yamin al-Islamia, або HAYI. Саме вона взяла на себе відповідальність за низку нападів, а перші публікації її відеозаяв поширювали телеграм-канали, пов’язані з проіранськими шиїтськими мережами та медіа.
ICCT вважає, що цифровий слід HAYI виглядає занадто підозріло, щоб ігнорувати його. У багатьох випадках повідомлення про інциденти з’являлися у проіранських каналах майже в реальному часі, а потім підтягувалися відео-зізнання, що більше схоже на координовану інформаційну операцію, ніж на випадкове наслідування.
Але саме тут починається зона обережності. Той самий ICCT наголошує: HAYI може бути не повноцінною самостійною організацією, а фасадом для операцій із правдоподібним запереченням. Частина її заяв виявилася суперечливою, а деякі нібито атаки у Греції, Парижі чи Гарлемі, ймовірно, були дезінформацією.
Тобто слідчі сьогодні працюють одразу з двома версіями. Перша — атаки прямо чи опосередковано координують іранські або проіранські структури. Друга — невеликі місцеві виконавці діють під впливом сигналів, грошей чи інформаційного підбурювання, не будучи формальними членами жодної мережі.
Нідерланди вже дали найжорсткішу юридичну рамку для одного з епізодів. Після вибуху біля синагоги в Роттердамі прокуратура заявила, що підозрювані проходять у справі за статтями про вибух, підпал і замах на підпал із терористичним наміром — тобто для залякування саме єврейської громади.
Паралельно нідерландська поліція підняла рівень координації після двох антисемітських інцидентів поспіль — вибуху біля синагоги в Роттердамі та біля єврейської школи в Амстердамі. Вона офіційно перевела захист єврейських об’єктів у формат національного стратегічного реагування.
У справі амстердамської школи слідчі все ще розшукують двох підозрюваних. Поліція повідомила, що близько 03:45 вони підірвали пристрій біля зовнішньої стіни навчального закладу та втекли, а після цього правоохоронці оприлюднили їхні зображення й звернулися по допомогу до громадян.
Лондонський епізод, навпаки, показує іншу модель — не вибух біля будівлі, а удар по сервісу й повсякденному відчуттю захищеності. Підпал машин Hatzola не забрав життів, але вибухи кисневих балонів вибили шибки в житловому будинку й різко посилили атмосферу страху в районі з великою єврейською громадою.
Сенс таких атак саме в тому, що вони дешеві для виконавця й дорогі для суспільства. Вони не вимагають великої логістики, зате змушують державу посилювати охорону, громади — жити під тиском, а медіа — постійно обговорювати, чи почалася в Європі нова хвиля антисемітського терору.
Додатковий нерв надає британський контекст. Голова MI5 Кен МакКаллум ще восени заявляв, що спецслужба відстежила понад 20 потенційно летальних ірансько підтриманих змов лише за один рік. Окремо минулого тижня в Лондоні вже судили двох чоловіків, яких звинувачують у «ворожому» спостереженні за єврейськими об’єктами в інтересах Ірану.
Саме тому нові інциденти читаються не у вакуумі. Для британських силовиків підозра щодо Тегерана не є екзотичною гіпотезою, а одним із робочих сценаріїв. В AP прямо зазначають: поліція перевіряє заяву про відповідальність групи з потенційними зв’язками з Іраном, хоча сам напад у Лондоні офіційно ще не кваліфіковано як теракт.
Для єврейських громад це означає інше: межа між «антисемітським вандалізмом» і «гібридною атакою» практично зникає. Коли під ударом опиняються школа, синагога, карети допомоги й квартали з видимою єврейською присутністю, наслідком стає не лише матеріальна шкода, а руйнування повсякденної довіри до безпеки.
Ця вразливість уже існувала до нинішньої хвилі. За даними Community Security Trust, у 2025 році у Великій Британії зафіксували 3 700 антисемітських інцидентів, а середньомісячний показник став удвічі вищим, ніж у рік до 7 жовтня 2023-го. Отже, нові напади лягають на вже перегрітий суспільний ґрунт.
Тому слідство сьогодні шукає не лише конкретних паліїв і підривників. Воно намагається відповісти на стратегічне питання: чи бачимо ми чергову хвилю розрізненого антисемітизму, чи вже зіткнулися з моделлю гібридного насильства, де державний ворог використовує дрібних виконавців, а пропаганда добудовує сенс після атаки.
Поки доказів для «залізного» публічного висновку про Іран недостатньо. Але й підстав вважати все випадковим набором локальних злочинів теж дедалі менше. Саме ця проміжна, небезпечна зона невизначеності і є сьогодні головним результатом атак: вона паралізує громади швидше, ніж будь-який офіційний вердикт.
