Питання справедливості під час мобілізації в Україні залишається одним із найбільш чутливих у суспільстві. За словами Уповноваженого Верховної Ради з прав людини Дмитра Лубінця, однією з головних проблем є корупційні ризики, які створюють ситуацію, коли частина людей може уникати мобілізації завдяки фінансовим можливостям, тоді як інші не мають такого вибору.
В інтерв’ю «Новини.Live» Лубінець заявив, що до нього надходить інформація про випадки, коли військовозобов’язані намагаються вирішити питання через хабарі. За його словами, суми можуть бути значними та залежати від обставин.
Як зазначив омбудсмен, якщо людину зупинили під час мобілізаційних заходів і вона хоче, щоб її відпустили на місці, може йтися про хабар у розмірі близько 10 тисяч доларів. Якщо ж людину вже доставили до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, сума, за його словами, може бути вдвічі більшою.
«Це лише для того, щоб тебе зараз випустили. Але завтра тебе можуть знову зупинити та мобілізувати. Проблема в тому, що одна частина суспільства відкуповується, а інша не має таких ресурсів і йде виконувати свій обов’язок», — заявив Лубінець.
На його думку, така ситуація створює серйозну проблему нерівності. Адже можливість уникнути мобілізації не повинна залежати від фінансового становища людини. За словами омбудсмена, якщо корупційні механізми існують, вони підривають довіру громадян до системи та створюють відчуття несправедливості.
Окремо Дмитро Лубінець розповів про випадки, коли, за його словами, працівники ТЦК та СП можуть надмірно формально підходити до виконання мобілізаційних завдань, намагаючись виконати встановлені показники.
За словами омбудсмена, іноді це призводить до ситуацій, коли мобілізаційні заходи можуть проводитися без достатнього врахування стану здоров’я чи життєвих обставин конкретних людей.
Як приклад він навів випадок на Закарпатті. За його словами, чоловік віком 59 років приїхав до регіону на лікування, маючи при собі медичні документи. Після прибуття потягом його зустріли працівники ТЦК та СП. Як розповів Лубінець, документи щодо стану здоров’я нібито не були враховані, а чоловіка мобілізували.
За словами омбудсмена, після цього ситуація ускладнилася ще більше: кілька військових частин відмовилися приймати цього чоловіка на службу. У результаті його оформили при районному ТЦК та СП, хоча фактично він не виконував бойових завдань і не був забезпечений усіма необхідними умовами.
Лубінець розповів, що коли його представник у Закарпатській області приїхав перевірити ситуацію, чоловіка привели на зустріч у цивільному одязі.
«Якщо людина вже військовослужбовець, виникає логічне питання: де форма? Чим вона займається? Виходить, що людину просто намагаються оформити таким чином, щоб у майбутньому її хтось забрав із військових частин», — пояснив омбудсмен.
Він також раніше заявляв, що найскладнішою ситуацією з мобілізацією в Україні вважає становище на Закарпатті. За його словами, там існують проблеми з управлінням обласним ТЦК та СП, зокрема через постійне призначення тимчасових виконувачів обов’язків керівника на короткий термін із подальшим перепризначенням.
Лубінець назвав таку практику юридичною прогалиною, яка ускладнює ефективний контроль за роботою установи.
Водночас омбудсмен зазначив, що ситуація з мобілізаційними процесами відрізняється залежно від регіону. За його словами, серед областей, де він бачить більш позитивну ситуацію, є Хмельницька та Кіровоградська області.
Проблеми, про які говорить Дмитро Лубінець, стосуються не лише окремих випадків, а й ширшого питання довіри до мобілізаційної системи. На думку омбудсмена, для її ефективної роботи необхідні прозорі правила, однакове ставлення до всіх громадян і реальний контроль за дотриманням законності.
Адже в умовах війни особливо важливо, щоб відповідальність і обов’язки розподілялися справедливо, а будь-які можливості уникнути їх через гроші не ставили одних громадян у привілейоване становище щодо інших.
