Ще кілька років тому величезна територія Росії була одним із факторів, який суттєво обмежував можливості України завдавати ударів далеко за межами фронту. Велика відстань до ключових військових, промислових та енергетичних об’єктів створювала для Москви своєрідний захисний бар’єр.
Однак ситуація стрімко змінюється. Україна активно розвиває власні далекобійні безпілотні технології, і характеристики нових апаратів дедалі більше стирають поняття «безпечного тилу».
Як пише The Wall Street Journal, українська оборонна промисловість за короткий проміжок часу значно збільшила дальність польоту, швидкість та вантажопідйомність безпілотників. Одним із найпоказовіших прикладів став важкий дрон «Мамонт», розроблений компанією Culver Aerospace.
За словами генерального директора та засновника компанії Олега Крота, нині «Мамонт» здатний долати близько 2400 кілометрів. Водночас уже наступного року його дальність планують збільшити приблизно до 4800 кілометрів.
Якщо ці плани будуть реалізовані, зона потенційного застосування українських безпілотників суттєво розшириться. Для Росії це означатиме необхідність враховувати загрозу вже не лише поблизу кордону чи в окремих регіонах, а на значно більшій частині власної території.
Росія поступово втрачає перевагу відстані
Олег Крот наголошує, що ще два роки тому саме географічна глибина Росії давала їй серйозну перевагу.
«Два роки тому перевагою Росії була ця величезна країна, вглиб якої ми не могли проникнути. Зараз же українська зброя тільки починає розкривати той реальний потенціал, яким вона володітиме в найближчі кілька років», — заявив він.
Ця оцінка показує, наскільки швидко змінилася українська оборонна промисловість.
Після початку повномасштабної війни Україна значною мірою залежала від західних постачань озброєння. Проте через обмеження на передачу далекобійних ракет та побоювання частини партнерів щодо можливого загострення протистояння з Росією Київ почав активно розвивати власні системи.
Одним із головних напрямів стали далекобійні безпілотники.
У вересні 2023 року безпілотник державного підприємства «Укроборонпром» уразив російський нафтопереробний завод приблизно за 350 кілометрів від території, контрольованої Україною.
Йшлося про дрон Ан-196 «Лютый». Спочатку його дальність становила близько 1000 кілометрів, а корисне навантаження — приблизно 20 кілограмів. Тепер, за наведеними даними, апарат здатний долати понад 2000 кілометрів і нести до 34 кілограмів навантаження.
За кілька років різниця в характеристиках стала суттєвою. І цей розвиток не зупиняється.
Кількість ударів по російській інфраструктурі зростає
Зміни помітні не лише за характеристиками окремих дронів, а й за масштабами їх застосування.
За даними польської аналітичної компанії Rochan Consulting, у 2023 році українські дрони та ракети завдали по критично важливій інфраструктурі Росії лише близько чотирьох ударів.
У 2025 році цей показник зріс приблизно до 178. А з початку 2026 року до 23 серпня було зафіксовано близько 285 таких ударів.
Тобто йдеться вже не про поодинокі атаки, а про формування окремого системного напряму далекобійних ударів.
Серед українських розробок WSJ також згадує безпілотник «Січень», створений Culver Aerospace. Він використовувався, зокрема, для ударів по нафтопереробних підприємствах у районах Санкт-Петербурга та Москви.
Водночас українські виробники працюють не лише над збільшенням дальності.
За словами Олега Крота, до кінця цього року дрони Culver Aerospace планують оснащувати турбореактивними двигунами. Очікується, що швидкість окремих апаратів наблизиться до швидкості звуку.
Для російської протиповітряної оборони це створює додатковий виклик. Швидша ціль залишає менше часу на її виявлення, супровід та перехоплення.
Україна переходить до масового виробництва
Не менш важливою частиною української стратегії є масштабування виробництва.
Компанія Fire Point, за даними видання, планує випускати до 300 безпілотників FP-1 на добу. Це приблизно у вісім разів більше, ніж торік.
Culver Aerospace, своєю чергою, розраховує виготовити близько 14 тисяч безпілотників протягом цього року.
Саме масовість може стати одним із найскладніших викликів для російської ППО.
Один дорогий високоточний боєприпас — це одна ціль. Але коли одночасно або регулярно запускаються десятки чи сотні відносно дешевих безпілотників, система оборони змушена працювати в зовсім іншому режимі.
Російське Міністерство оборони також заявляє про різке збільшення кількості дронів, які нібито були перехоплені.
У січні 2024 року російське відомство повідомляло про 110 збитих безпілотників над територією РФ та окупованим Кримом. До липня 2026 року в таких звітах уже фігурувала цифра 13 338 дронів, або приблизно 430 на добу.
При цьому незалежно перевірити кожен заявлений російською стороною перехват неможливо. Проте сама динаміка офіційних повідомлень демонструє, наскільки масштабнішою стала проблема безпілотних атак.
Секрет українських дронів — у простоті конструкції
Окрему увагу The Wall Street Journal приділяє підходу українських виробників до створення безпілотників.
Багато апаратів збираються з компонентів, які можна придбати на звичайному цивільному ринку. Це дозволяє швидше масштабувати виробництво та зменшувати залежність від складних спеціалізованих ланцюгів постачання.
Наприклад, крила деяких моделей Culver Aerospace виготовляються з дерева, після чого заповнюються ізоляційною піною. Такий підхід дозволяє отримувати легкі конструкції без використання виключно дорогих промислових матеріалів.
У результаті формується незвичайна модель військового виробництва: складна електроніка, системи управління та програмне забезпечення поєднуються з максимально простими конструктивними рішеннями.
Саме ця комбінація може дозволяти Україні швидко змінювати конструкцію дронів відповідно до умов війни та паралельно нарощувати їх випуск.
Далекобійні дрони мають і свої обмеження
Втім, збільшення дальності не означає, що безпілотник стає універсальною зброєю.
Що більшу відстань має подолати апарат, то більше ваги потрібно відводити під паливо, двигун та інші системи. Відповідно, це може обмежувати масу бойової частини.
Генеральний директор нідерландської оборонної компанії Destinus Михайло Кокоріч зазначив, що для знищення мосту або добре укріпленого об’єкта дрон може бути непридатним через недостатню бойову частину.
Тому Україна паралельно розвиває ракетне озброєння.
Одним із прикладів є українська крилата ракета Р-360 «Нептун». За наведеними WSJ даними, вона здатна долати понад 1000 кілометрів і нести близько 260 кілограмів бойового навантаження.
Олег Коростельов, генеральний директор конструкторського бюро «Луч», яке розробило «Нептун», заявив, що близько семи з десяти таких ракет досягають цілі.
Таким чином, українська далекобійна програма поступово перетворюється не на розробку одного конкретного виду зброї, а на цілу систему.
Дрони можуть виконувати одні завдання, крилаті ракети — інші, а перспективні балістичні системи мають забезпечити ще один рівень можливостей.
Україна готує ще один крок — балістичну ракету
Окремо WSJ звертає увагу на плани української компанії Fire Point.
Вже цієї осені вона планує вперше представити власну балістичну ракету. Якщо проект буде реалізований, Україна отримає ще один клас далекобійного озброєння власного виробництва.
Поява такого озброєння може мати значно більший вплив, ніж просто збільшення кількості безпілотників.
Балістичні ракети складніше перехоплювати, а їхня конструкція дозволяє доставляти значно більший бойовий заряд на високій швидкості.
Саме тому поєднання безпілотників, крилатих та потенційно балістичних ракет може стати для України основою власної системи далекобійного стримування.
Російській ППО доводиться захищати дедалі більшу територію
Проблема для Росії полягає не лише в тому, скільки об’єктів може бути уражено.
З кожним збільшенням дальності українських дронів розширюється територія, яку Москва потенційно повинна захищати.
Йдеться про великі міста, військові об’єкти, аеродроми, нафтопереробні підприємства, енергетичну інфраструктуру, логістичні центри та промислові підприємства.
Неможливо однаково щільно прикрити протиповітряною обороною всю величезну територію країни.
Саме тому масове використання далекобійних безпілотників може створювати для російської сторони серйозну проблему навіть у тих випадках, коли значна частина апаратів перехоплюється.
Крім того, виникає економічний дисбаланс. Відносно дешевий безпілотник може змусити оборонну систему застосовувати значно дорожчі засоби перехоплення.
У випадку масштабних атак це створює додаткове навантаження на запаси ракет ППО та інші ресурси.
Водночас Україна залишається залежною від американських технологій
Попри стрімкий розвиток власного виробництва, Україна поки що не стала повністю технологічно незалежною у сфері далекобійних ударів.
Раніше Business Insider звертав увагу на залежність українських безпілотних операцій від американських технологій, зокрема супутникового зв’язку Starlink.
Для українських військових це залишається потенційною вразливістю. Сучасний далекобійний дрон — це не лише корпус, двигун та бойова частина.
Не менш важливими є розвідка, навігація, зв’язок, програмне забезпечення, системи управління та обробка інформації.
Австрійський полковник і військовий аналітик Маркус Райснер зазначав, що поєднання американської розвідки, штучного інтелекту та Starlink дозволяє Україні організовувати й підтримувати удари середньої та великої дальності.
Таким чином, Україна одночасно нарощує власне виробництво озброєння та продовжує залежати від частини західної технологічної інфраструктури.
Головна зміна — не дальність одного дрона, а темпи всієї програми
Найважливішим результатом розвитку українських безпілотників може стати не якийсь один рекорд дальності.
Значно важливіше те, що Україна поступово створює цілу промислову систему виробництва далекобійної зброї.
Якщо раніше йшлося переважно про окремі експериментальні апарати, то тепер виробники говорять про тисячі безпілотників, щоденний випуск сотень машин, збільшення дальності до тисяч кілометрів, застосування реактивних двигунів та створення нових ракет.
Це поступово змінює саму географію війни.
Величезна територія Росії, яка раніше була її перевагою, дедалі більше перетворюється на складне завдання для системи оборони.
Москва змушена враховувати потенційні атаки на значно більшій відстані від лінії фронту, а українські виробники отримують дедалі більше можливостей створювати зброю, здатну долати ці відстані.
Попереду — новий етап цієї технологічної гонки. Україна намагається збільшити дальність, швидкість, точність та кількість своїх безпілотників, тоді як Росія змушена розширювати та адаптувати систему протиповітряної оборони.
І якщо заявлені українськими компаніями плани будуть реалізовані, поняття «глибокого тилу» для Росії може змінитися кардинально.
